Цьогорічна серпнева нарада освітян Херсонщини, яка відбулася за три дні до нового навчального року, запам'ятається великою кількістю нагород з рук перших осіб області, дещо пафосним виступом губернатора, якого спустила з небес на землю народний депутат, і загальним відчуттям, що проблем в освіті області чимало, але не кожен і не про все хоче говорити вголос.

На нараду прибуло 623 з 640 запрошених. Здебільшого це керівники закладів освіти усіх ступенів. Кожну делегацію з району очолювали начальники відділів освіти, голови райдержадміністрацій тощо. Розпочався захід з... вручення грамот і подяк облдержадміністрації та облради, кількох нагород Міносвіти і цілої низки обласних стипендій у розмірі 5 тис. грн. Приємно, що серед щасливих одержувачів стипендій були не лише директори шкіл, ліцеїв, а й прості вчителі, ті, на чиї плечі лягає найбільша робота у вихованні і навчанні дитини.

Губернатор Микола Костяк, здавалося, хотів ще більше додати приємного в атмосферу зустрічі, і, щойно взявши слово, почав не лише хвалити педагогів за їхні здобутки, а й нахвалювати за хорошу роботу себе: «...Пройшов рік від минулорічної серпневої зустрічі. Мною як головою обласної державної адміністрації підписано 59 розпоряджень та 35 доручень стосовно освітньої галузі. Протягом року на кожній колегії, селекторній нараді розглядалися питання розвитку освіти області,

розроблено та прийнято обласні освітні програми, що стосуються інклюзивної, дошкільної, професійно-технічної, природно-математичної освіти та комп'ютеризації навчальних закладів області». Губернатор так захопився, що поступово перейшов на тезисну доповідь щодо досягнень Херсонщини у соціально-еконо- мічному розвитку, звісно, позитивних. Але на тлі багатьох освітніх проблем, які варто було б озвучити у першу чергу, цей пафосний розмах здавався дещо недоречним.

Голова облради вийшов без тексту доповіді, та говорив більш предметно. Але справжнім «холодним душем» для святково налаштованої зали стала заява народного депутата Катерини Самойлик.

— Шановні колеги, сьогодні ми переживаємо страшенну кризу сільської школи. Це навіть не економічна криза, яку пережив український народ і світ. Ця криза — виклик владі — і місцевій, і найвищій, і суспільству. Наука на те й існує, аби рухати вперед практику. ...Не може бути Херсонщини без села, не може бути України без сільської школи.

Першим особам області було запропоновано розробити і прийняти усі необхідні програми, які захищають сільську школу.

З-поміж багатьох тем, порушених в рамках єдиного питання порядку денного — «Про стан освіти в області і завдання на наступний 2011 —2012 навчальний рік», — дуже хотілося почути про побутові умови, в яких сьогодні перебувають наші діти, шляхи і строки їх вирішення. Але заступник начальника управління освіти облдержадміністрації Євгенія Кулькіна, не вдаваючись у деталі, зазначила, що 19 шкіл перебувають в аварійному стані і потребують капітального ремонту, 24 школи не мають їдалень, 20 — без водогону, 40 опалюються пічками, у 32 школах відсутні фізкультурні зали, у 81 закладі відсутні внутрішні санвузли. У наступному навчальному році, за словами Євгенії Кулькіної, ці питання планується вирішувати. Але, виходить, на тлі навчання дітей в атмосфері позаминулого століття, ми ще й бідкаємося, що не всі з них мають доступ до комп'ютерів та інтернету. Виникає єдине запитання: як можна рухатися вперед, коли ми ось вже 11 років живемо у XXI столітті, а деякі наші школи і досі не набагато відрізняються від тих, що існували у дореволюційні часи? І в таких умовах школярі засвідчують високі результати навчання, а в учителів не опускаються руки працювати не лише в одній з найважливіших, а й, виходить, найважчих у суспільстві професій.