27 вересня у херсонському прес-клубі з журналістами спілкувався Анатолій Степанович Гриценко – голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, лідер партії «Громадянська позиція». Після закінчення

прес-конференції він відвідав редакцію «Гривни». Нижче – відповіді цього українського політика на запитання, що прозвучали

«Схоже, у когось там таргани в голові!»

Ця фраза – частина достатньо емоційної відповіді Анатолія Гриценка на питання про нинішній стан української армії. Слід нагадати, що кадровий військовий Гриценко (Суворовське училище, Київське вище військове авіаційне інженерне училище, 25 років армійської кар'єри, полковник) в урядах Тимошенко, Єханурова і Януковича, тобто тричі, керував оборонним відомством. Так що запитання прозвучало навіть дуже за адресою. «В армії сього¬дні немає жодного боєздатного – у повному розумінні цього слова – батальйону, жодної боєздатної ескадрильї. Українську армію методично

й уміло дискредитували: у ній 22 тисячі вакантних посад, зайняти які немає охочих. Відчувається величезний дефіцит офіцерів нижньої і середньої ланок. Президент Янукович зовсім не відчуває себе головнокомандуючим. За півтора роки його діяльності не народилося жодного документа, який визначив би перспективи розвитку армії хоч на рік, – не кажу вже на три або п'ять років – наперед. Більше того: навіть у потугах народжені рішення не дають позитивного ефекту, бо немає ні найменшого контролю за їх реалізацією. Це якийсь хаос! У травні ухвалили рішення збільшити чисельність Збройних сил, через мі-сяць Міноборони ініціює її… зменшення. (Тут прозвучала думка про тарганів. – Прим. В. Б.). Нової техніки немає, бойової підготовки, соціального захисту – теж немає. А міністр оборони стверджує, що армії вже й автомати не потрібні – солдати будуть, мовляв, роботами командувати. Військові пальцем біля скроні крутять».

«Потрібно зупинити маразм з рядженими на вулицях»

- Щодо пальця біля скроні, Анато¬лію Степановичу, так ним і цивільні зараз не втомилися крутити. Там, у ваших владних коридорах, законо¬проект бродить про заборону носити камуфльовану уніформу. Мовляв, тільки армія, правоохоронці матимуть право в неї екіпіруватися,

а якщо рибалку в ній «застукають» або мисливця – оштрафують.

- Я категорично наполягатиму на тому, щоб у другому читанні із законопроекту викреслили пункт про покарання за використання звичайного камуфляжу в побуті. Нехай рибалки, мисливці, просто любителі військової форми не турбуються. Мета даного законопроекту – по¬ставити хрест на клоунах, коли по вулицях ходять люди в плямистій формі з великозірковими погонами і при генеральських лампасах, які не мають ні найменшого відношення до силових відомств . І військові змушені їм козиряти! В одному із сіл недавно з людьми спілкувався – дивлюся, генерал-полковник на зустріч прийшов. З таким званням в Україні лю-дей – на пальцях порахувати, я їх усіх знаю. «Взагалі я армійський прапорщик, – пояснив “без п'яти хвилин маршал”, – а генерал-полковника мені козаки присвоїли». Це ненормально. Козаки, охоронні структури нехай собі носять форму, але за артикулом, зовнішнім виглядом вона повинна відрізнятися від камуфляжу спецназу, військових підрозділів. Хоч в цьому порядку доб’ємося.

«Я не люблю слово “пільги”»

- Анатолію Степановичу, тисячі людей в камуфльованій уніформі – але далеко не «клоуни», а бойові ветерани – афганці, чорнобильці – недавно в столиці, можна сказати, штурмували будівлю нашої мало¬поважаної Верховної Ради...

- Так, їх повинен був торкнутися ретельно спланований злочин – інакше я не можу назвати законопроект № 9127 про скасування пільг. До речі, не люблю я це слово. У нас воно є синонімом слова «подачка». Зарплати і пенсії повинні відповідати трудовим і бойовим заслугам людей – щоб вони без так званих пільг жили по-люд¬ськи. Але це в ідеалі. А у нас поки що з порушенням 12 (дванадцяти) статей Конституції «народжують» законопроект, дають його на ознайомлення депутатам перед самим голосуванням, не розглянувши його ні в одному комітеті, окрім «кивалівського». 10 мільйонів людей стосується цей «злодійський» законопроект! На щастя, в цілому його не прийняли, тільки в першому читанні. Вдумайтеся: зараз в законі чітко прописані цифри. Комусь виплатити три зарплати, комусь – 5, комусь путівку до санаторію щорічно, комусь – раз на 2 роки. Що намагалися «протягнути»? «Розміри виплат і регулярність, які будуть визначатися Кабміном». Але якщо не буде узаконеності норм, на трибуну вийде Микола Янович, повідомить, що «попередники залишили нам руїни», і резюмує: грошей немає. І до суду люди не підуть – адже в законі ніякої конкретики. Молодці люди – вибух їх гніву був доречний і справедливий. Зрозуміло, я з ними спілкувався. Вони розумні і не «пруть буром»: віддайте, мовляв, наше. Вони чудово розуміють, що не може бути і не повинно бути в країні 13 мільйонів пільговиків 87 категорій! Вони розуміють, що якщо чим більше часу після війни – тим більше стає ветеранів – це ненормально. І якщо чим більше часу після Чорнобиля – тим більше з'являється ліквідаторів – це нонсенс. Ці люди готові до розмови – але до відвертої, чес¬ної – іншого вони не заслуговують. Вони чудово розуміють, що нинішньому Кабміну не можна довірити в «ручному режимі» управляти десятками мільярдів ЇХ кров'ю і потом зароблених гривень. Адже прокрадуться! Під ви¬бори як від себе гроші відриватимуть, а потім «кисень» перекриють.

«Опозиція – не віагра для суспільства»

- До речі, з приводу вищеописаної ситуації я не чув жодного припущення з боку владних структур, що, мовляв, ці «грона гніву» на Майдані – чергова «заказуха», оплачена «підступною опозицією». Язик ні в кого не повернувся.

- Все вірно: опозиція – не віагра для суспільства, щоб стимулювати участь людей у мітингах. Якщо людей до печінок дістала, наприклад, несправедлива пенсійна реформа Тігіпка-Азарова-Януковича, якщо люди дозріли до того, щоб захищати свої ущемлені права – тоді опозиційні політики можуть допомогти їм організуватися. Але я категорично проти того, щоб люди були «в режимі очікування», поки їм простимулюють участь у мітингу. «Стімулос» в перекладі із старогрецької – «поганяло» для биків (палиця з цвяхом на кінці). Виходячи з того, скільки «цвяхів» нинішні правителі забили народу, вони самі його стимулюють краще за будь-яку опозицію. Ось подивимося, що буде, коли парламент в другому читанні почне розглядати цей «пільговий» законопроект. Наш Комітет опору диктатурі закликає громадські організації, громадян цього дня пікетувати парламент. Прийде 100 тисяч чоловік – і «братва» у Верховній Раді здригнеться. Це буде сигналом до дострокових виборів парламенту. Прийде 30 тисяч – «братва» задумається над тим, що відбувається. Прийде три тисячі – «більшість» усміхнеться і далі без страху перед «плебеями» прийматиме антинародні закони.

«Головний опозиціонер – Віктор Янукович»

- Що ж, переконливо: якщо опозиція «під'юджує», збуджує народ, недостиглий, який пасивно себе ве-де, – це безглуздо. Ну а що таке взагалі опозиція в сьогоднішній Україні? Поки що бачу розчепірені, не стислі в єдиний кулак пальці...

- Поки що, можливо, це так. Але вже в щоденному режимі, повним ходом йдуть консультації лідерів різних опозиційних сил. І підштовхнули їх до цього, крім всього іншого, арешти Тимошенко і Луценка. На цьому фоні геть відкинуті другорядні розбіжності. Тобто Янукович своїми репресивними діями працює на об'єднання опозиції.

- Мета об'єднання – спільна перемога на парламентських виборах наступного року?

- Стосовно формування нової, об'єднаної команди вибори2012 – це лише проміжний етап. Навіть отримання більшості на них погоди не зробить, тому що при нинішній Конституції Президент Янукович має такі величезні повноваження, що не дасть можливості реалізувати нову політику. Об'єднаними зусиллями слід боротися за перемогу на президентських виборах у 2015 році.

- Як завжди, Лебідь, Рак і Щука? Або хтось все ж таки буде названий лідером?

- Звичайно, потрібно працювати над тим, щоб об'єднана опозиція висунула єдиного кандидата на президентських виборах. Впевнений, що сьогодні озвучувати чиєсь ім'я – безглуздо. Прийде час, ближче до тих виборів подивимося, у кого не тільки максимальний рівень народної підтримки, але й найбільший потенціал в її нарощуванні. Так й як знати сьогодні, хто на той час на волі буде, а хто – за колючим дротом?

«Афера тисячоліття»

Так Анатолій Гриценко назвав майбутню земельну реформу в Украї¬ні. «Прості люди землю не куплять – у них немає таких грошей. Землю скуповуватимуть ті, у кого є величезні гроші. Звідки вони в нашій країні? А, наприклад, на схемі рефінансування банків вкрадено 60 мільярдів гривень. Знову ж таки – липові тендери і приватизація, рейдерські захоплення. Скуповуватимуть українську землю і за арабські, китайські, російські гроші. А також через сумнозвісні офшори – Кіпр, Виргінські острови. Потім ці люди, зовсім не заклопотані тим, щоб підняти село, побудувати там школи, лікарні, дороги, почнуть по-варварськи викачувати соки з цієї землі. Адже мета у них – великі і швидкі гроші. Засіва¬тимуть соняшником, рапсом, кукурудзою – прибутковими культурами, які “вбивають” грунт. А потім дочекаються цінового буму на землю, і вона, годувальниця українського села, піде по руках. Раджу селянам, що володіють земельними паями, ні за що їх не продавати, якщо Янукович підпише закон про введення ринку сільгоспземель».

«Пенсійна реформа повинна бути іншою»

- Поза всяким сумнівом, Анатолію Степановичу, ваша оцінка пенсійної реформи теж не буде м'якою.

- Це не реформа, а обман! Ні Тігіпко, ні Янукович не обіцяли виборцям, що змусять їх працювати ще 10 років і піднімуть пенсійний вік. Якщо головне завдання пенсійної реформи – відновлення кредитів МВФ і зменшення витрат Пенсійного фонду, то це просто називається відібрати у пенсіонерів гроші, які виділялися їм раніше. Владі потрібні гроші? Будь ласка, я вже не ховаючись, голосно підказував, де взяти мільярди. Потрібно всього лише захотіти побачити корупцію, яка перетворилася на елементарне розкрадання! Ось «гешефт» з придбанням бурової установки під патронатом міністра Бойка – $ 250 мільйонів. Він іноді об'єднує свої приватні бізнес-інтереси з державним бюджетом. Ось 3 мільярди, неповернені державі фірмою «Ливелла». Ось мільйони доларів, які «пробачили» олігархам. Ось справа Фірташа. Ось… Ось… Ось… Це ж злочинно: з одного боку «нагнути» країну для жорсткої економії, а з іншого – розкрадати бюджет десятками мільярдів. Доречно їм Жванецького нагадати: «Ви ж крадіть з прибутків, а не із збитків!» Цілий стос підтверджуючих ці злочини документів я «компетентним органам» віддав. Мабуть, вони вже в макулатурі.

«Довічне ув’язнення – це справедливо»

- Ви – відомий «любитель» вітчизняних корупціонерів і хабарників. На слуху був ваш законопроект № 8023 з пропозицією різко посилити боротьбу з цим злом...

- Відверто кажучи, було б дивно, якби цей законопроект був схвалений нашим парламентом. Тричі його «відфутболювали»! Чому? А тому що для любителів «поколядувати» із середовища слідчих, прокурорів, суддів, які за хабар садять невинного і звільняють злочинця, я запропонував ввести довічне ув'язнення з конфі¬скацією майна і без права на амністію. Виступаючи перед колегами, я вніс конструктивну пропозицію: не хочете зараз, відразу – я розумію. Давайте узаконимо цю норму хоч з 1 січня 2015 року. Але голосів не вистачило. «За» проголосували тільки 104 нардепи. 1 – від Партії регіонів, 59 – від БЮТ. 20 від НУ-НС, нуль – від комуністів та Народної партії, 20 – з фракції «Реформи заради майбутнього» та 4 – позафракційні.

Юлю – на волю!

- Ну так прямо тобі толстов¬ське «непротивлення злу насильством»! Зрозуміло, що багато наших обранців бояться, що або самі потраплять під таку статтю про хабарі і корупцію, або «їхні» люди. Якщо не помиляюся, щось подібне зараз відбувається і з «рихту¬ванням» Кримінального кодексу під ситуацію з Юлією Тимошенко. Ніби й відпустити її слід – як світова громадськість рекомендує, і вигляду цнотливості при цьому дотриматися...

- Шляхів виходу з цієї ситуації у Януковича багато. Він може просто зателефонувати судді і скомандувати: давай справу на дорозслідування. Або сказати – випускай. Він сам створив проблему з незаконним арештом Тимошенко – хай сам і вирішує. Хоча я, дійсно, не виключаю, що один з механізмів вирішення цієї політичної проблеми – внесення змін до «юліної» статті Кримінального кодексу. Адже вони самі не хочуть, щоб їх потім саджали за цією статтею. Правда, можуть декриміналізувати цю статтю Карного кодексу зараз, а можуть – пізніше. І у Тимошенко залишиться запис «засуджена».

- Що ж, Анатолію Степановичу, дякую за приділений докладній бесіді час. Здоров'я і успіхів вам.

Досьє

Народився у селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області. Після 8 класу школи Анатолій Гриценко вступив до Суворовського училища в Києві. У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. У 1993-му – Інститут іноземних мов Міноборони США, у 1994-му – оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-Повітряних сил США, у 1995-му – Академію ЗС України.

За 25 років армійської кар'єри проходив службу в стройових частинах, працював викладачем у військовому вузі, на штабних посадах в Міноборони України, очолював Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

Анатолій Гриценко – полковник запасу, кандидат технічних наук, автор понад 100 наукових робіт, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, Німеччині і Швейцарії.

Після закінчення військової служби працював керівником Аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони України. З грудня 1999 року – президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова. Крім того, з лютого 2000 року – позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000-го – член Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України. У 2004 році Анатолій Гриценко працював у виборчому штабі Віктора Ющенка, брав найактивнішу участь у написанні програми опозиційного кандидата на пост президента.

Анатолій Гриценко – тричі голова оборонного відомства. Перше призначення на цей пост отримав у лютому 2005-го в уряді Юлії Тимошенко. Потім керував відомством у Кабміні Юрія Єханурова. 4 серпня 2006 року призначений головою Міноборони в уряді Віктора Януковича Верховною Радою за квотою Президента Віктора Ющенка. Другий в Україні (після Валерія Шмарова) цивільний міністр оборони.

На позачергових парламентських виборах – 2007 пройшов до Верховної Ради під № 4 про¬президентського блоку «Наша Україна – Народна самооборона».

Анатолій Гриценко одружений. Дружина – Юлія Мостова – відома журналістка, головний редактор впливової газети «Дзеркало тижня». Має четверо дітей (двох синів і двох доньок).