Яна Чернуха та Вадим Лубчак в гостях у великої сімейки

НАВРЯД чи людина, яка ніколи в житті не переймалася благодійністю, нас зрозуміє. Редакція «Нового дня» набула славних традицій благочинної діяльності, неодноразово стаючи ініціатором акцій, об'єднуючи навколо благородної мети бізнесменів, меценатів і просто небайдужих людей, котрі вболівають за дітей-сиріт з інтернатних установ, багатодітних родин. Цілком розуміючи, що осягнути неосяжне неможливо, адже в області надто багато сімей з дітьми живуть за межею бідності, достатньо спромогтися допомогти хоча б кільком—і відчуєш, що рука, яка дає, не збідніє, а душу переповнює неймовірна радість. З'являються сили і можливості, моральне задоволення від зробленого — від того, що ти ощасливив іншу людину, котра потерпає. А тим більше, коли біда торкається дітей. Новий рік для «Нового дня» почався з приємних турбот. Кілька тижнів усім колективом дружно зносили іграшки, дитячі книжки та речі для багатодітної родини з села Брускінського Великоолександрівського району. А ще закупили кілька кілограмів шоколадних цукерок, печива, продуктів харчування і на Різдво вирушили, аби виконати приємну місію Діда Мороза. Для цього кореспонденту Вадиму Лубчаку, котрий вручив дітлахам подарунки, не потрібно було одягатися в казкового героя. Малята й без того були невимовно раді гостям і дарункам, які діставали з величезних пакунків.

Лист про найстаршу в сім'ї донечку — першокласницю Валюшу — написала до редакції її вчителька Яна Чернуха. Молодий учитель до глибини душі переймалася життям своєї учениці і бажала їй допомогти. Втім, для дівчинки вона нічого не просила,. просто на її прикладі хотіла розповісти про те, як важко живеться сьогодні багатодітним родинам у віддалених степових селах, де у більшості немає ані гідних побутових умов, ані роботи, аби їх забезпечити. Мама Валі чекає на п'яту дитину і сповна віддається вихованню своїх чад. Не завжди на те є статки, однак навіть у напівзруйнованому будинку вона прагне, як ми переконалися, створити малятам затишок. Про це нам розповідали й сусіди, депутати сільської ради, вчителі та представники керівництва школи. Всі вони зустрічали гостей з редакції, радувалися гостинцям, які дісталися на свято дітлахам.

Тож вкотре звертаємося до всіх, хто має бажання допомогти таким сім'ям, а головне — дітям. Для того, щоб ощасливити їх, не потрібні тисячі гривень. Достатньо поділитися одягом, адже практично в кожній родині діти виростають з цілком придатних для носіння речей та взуття. У бідних родинах діти неймовірно раді навіть банці варення або пачці печива. Не будьте байдужими, озирніться навколо. Можливо, від зробленої богоугодної справи ваше життя стане щасливішим, адже навіть у неблагополучних сім'ях діти не винні у вчинках своїх батьків.