В 2008 році у світі вибухнула потужна світова криза. Економіки практично всіх країн упали. Через те, що українські олігархи 18 років не модернізували свої заводи і фабрики, а натомість виводили прибутки за кордон, криза чи не найбільше вдарила саме по Україні. Підлив масла у вогонь і НБУ, який «під шумок» кризи девальвував гривню більш як на 60%

Ситуацію ускладнило наближення президентських виборів і уявлення політиків, передусім Ющенка і Януковича, про те, що, перешкоджаючи уряду боротися із кризою, погіршуючи стан справ в економіці й суспільстві, вони здобудуть електоральну перевагу над Тимошенко.

Хоч і з певними втратами, але Україна таки вистояла. Усупереч зусиллям команди Ющенка-Януковича, дефолту, як вони прогнозували, не сталося, соціальна сфера не «впала». На відміну від деяких країн Європи, розміри зарплат і пенсій не зменшено. Усі соціальні виплати здійснюють вчасно та в повному обсязі, що є неабияким досягненням уряду в умовах важкої кризи. 90-ті роки не повторилися.

Сьогодні більшість економістів констатують початок оздоровлення української економіки та завершення кризи. Тому у Юлії Тимошенко вже з початку 201 Ороку є не тільки бажання, а й всі можливості повернутися до активної соціальної політики. Активізація соціальної політики призведе до збільшення платоспроможності населення, а це — запорука розвитку внутрішнього ринку та гарантія подальшого економічного розвитку країни. Збалансування інтересів усіх верств суспільства і відновлення соціальної справедливості — саме таким бачить головне завдання держави Тимошенко. Відповідно до цього принципу діє її Уряд.