Дільнична виборча комісія № 1 185-го виборчого округу розпочала роботу о 7-й ранку. До офіційного відкриття дільниці члени комісії у присутності спостерігачів та представників мас-медіа розподілили бюлетені та канцтовари, а голова опломбував скриньки та вкинув у них контрольні талони.

Розпочався процес голосування. Рівно о 8-й ранку члени комісії першого голосуючого зустріли оплесками та привітаннями.

Увесь процес голосування на першій дільниці пройшов спокійно та злагоджено, за виключенням хіба що кількох нарікань голосуючих на так-сяк змайстровані кабінки для голосування. Люди обурювалися: «Як для агітації, так кандидати розмальовані палатки повсюди розставляють, а спільними зусиллями раз і назавжди зробити роз'ємні кабіни для голосування не можуть». Погоджувалися з наріканнями і члени комісії, спостерігаючи за тим, як через високий дерев'яний поріг незграбної саморобної кабінки раз за разом перечіпалися та ледь не падали виборці. Та і з суто естетичного погляду варто сказати, кабіни ці справляли не найкраще враження: косо-криво порізана тканина прибита до дощечок металевими скобами — мабуть таки, не найкращий варіант.

Були і кілька курйозів. ДВК № 1 була розміщена у будівлі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. 0.Гончара, у якій встановлені автоматичні двері, що відкриваються, реагуючи на рух. Зрозуміло, що реагує механізм не тільки на рух людей, а і на рух тварин. Цим з неабияким задоволенням користувалися брати наші менші — собаки. А що — тепло, сухо, людно, може, хтось і нагодує, і попестить? Та ледь чотирилапі заходили, на них одразу ж починали «полювання», аби видворити назад — за двері. І так знову і знову. Мабуть, образившись на таке поводження, собака вирішив помститися, добряче намочивши взуття одного зі спостерігачів своєю природною жовтою речовиною. На такі дії бездомних тварин ніхто не ображався, проводжали і зустрічали песиків, не дивлячись ні на які їх вчинки, з добрими посмішками.

далеко не з посмішками зустрічали усі присутні на ДВК нетверезих громадян, що прийшли до дільниці, аби віддати свої голоси. Так, один чолов'яга під дією алкоголю довго сперечався з членом ДВК з приводу того, що він має право вносити позначки у бюлетень, знаходячись поза кабінкою, прямо таки на столі перед членом комісії, дихаючи на них спиртовим випаренням. Дебошира таки змусили пройти до кабінки, а після цього довго пояснювали — як саме занурити бюлетень до скриньки! Документ он який великий, а дірочка у скриньці маленька. Довго жмакав нетверезий громадянин аркуш зі своїм голосом...

Хочеться пригадати і гарні моменти з процесу голосування.

Тамара Михайлівна Саранчова мала б голосувати вдома, у неї пошкоджено ногу, та до дільниці* все ж дісталася самотужки. Чому? Громадянське сумління та обов'язок: «Я решила, что должна добраться до участка сама, пусть с гипсом, пусть 'потихоньку, но должна. Ведь мне надо отдать свой голос за того, за, которого я хотела».

У день виборів я стала свідком того, яких зусиль коштувало голові ДВК та спостерігачам змусити голосувати окремо один від одного подружжя, що прожило разом 57 років.

Олександр Юхимович та Вікторія Євгенівна Кролівець одружилися ще в інституті і крокували пліч о пліч все життя. «Ми робили вибір так, як нам сказали діти. Діти будуть жити, а ми вже і помремо може завтра», -розповіла Вікторія Євгенівна. А на питання, чи не краще було б у такому віці, та ще й у ожеледицю, сидіти вдома, сива бабуся здивувалася: «А як це так, доля країни вирішується, а я вдома сидітиму?»

Не так оптимістично було налаштоване молоде покоління. Один молодик, не знайшовши себе у списках, сказав, що і не збирається звертатися до суду, мовляв, «Що може значити мій голос»?

Засмучує, що патріотизм проявляється в українців часто не так і не тоді де треба. Боротися за право голосу люди здебільшого не хочуть, а от влаштувати зі своїми сімейними та близькими скандали на політичному ґрунті знайдеться багато охочих.

Навіть на дільниці такі суперечки виникали. Лунали образливі слова, подружжя намагалися вихопити один в одного бюлетені, аби дізнатися, хто за кого голосував. Згадується вислів: «Пани скубуться, а у холопів чуби тріщать». Віддати належне варто голові ДВК — Анатолію Короленку, який коректно та спокійно вирішував та залагоджував усі непорозуміння.

Попереду другий тур виборів — залишається лише сподіватися, що людські пристрасті, викликані політичними перипетіями у державі, хоча б трохи, але заспокояться, і українці-почнуть тверезо дивитися у завтрашній день. Як то кажуть, надія помирає останньою.