Вперше помітили те, що сучасні діти є іншими і що їх несхожість на своїх батьків не можна звести лише до відмінностей між поколіннями, не педагоги і не психологи, а противники традиційної науки — так звані езотерики. Індиго — це колір, який використала у своїй книзі «Розуміти життя через колір» американка Ненсі Ен Тейп для позначення цього явища. Вона запевняла, що бачить сучасних дітей через яскраво-синій колір — колір індиго.

А згодом про дітей нового покоління заговорили і вчені. У розвинених країнах світу ними стали займатись на державному рівні, а ті ж американці започаткували ЗО січня Всесвітній день Індиго.

ЗВІДКИ ВОНИ ВЗЯЛИСЬ?

Херсонська обласна лікарня. Сиджу у черзі до лікаря. Раптом чую, як тоненький дитячий голос озвучує назви відомих лікарських препаратів і навіть інструкції з їх використання. Поглядом намагаюсь знайти, хто це говорить. Бачу, на колінах молодої жінки сидить хлопчик, який, водячи пальчиком по медичному рекламному буклету, вголос читає. Хлопчику на вигляд — років три з половиною-чотири...

Разом з дружиною та маленьким сином прогулюємось біля дитячої гірки у Чкаловому. З десяток дітей не можуть поділити між собою, хто спуститься перший. Внизу, окремо від них стоїть біловолосий хлопчик і з цікавістю споглядає «за процесом». На запитання, чому не грає з іншими, лише знизує плечима. Потім «повідомляє, що звати його Ванею, живе з батьками у Києві, на літо приїхав у Чкалове до дідуся і бабусі. Подальша розмова була настільки незвичайною, що, якби не чув слова малого на власні вуха, нікому б не повірив. Розповідаючи про відвідування океанаріуму, Ваня «видав» (передаю дослівно): «Акули — найстрашніше видовище, яке мені доводилось бачити». Не встиг я оговтатись від цієї фрази, як Ізан, примруживши очі, запитав: «А знаєте, як утворилась Земля?» Спеціально відповідаю, що не знаю. «Земля утворилась з газової туманності, — повідомляє малий киянин і детально розповідає те, що школярі вчать у середніх класах. На запитання, звідки він все це знає, відповідає:

- З енциклопедій. їх у нас вдома багато.

- Ваню, а скільки тобі років. — П'ять...

Вік онука підтвердив і його дідусь, який прийшов невдовзі. Правда, деталізував: «П'ять років і два місяці...

Народження дітей, розумовий розвиток яких значно випереджає однолітків, вчені почали реєструвати у 70-их роках минулого століття. Люди старшого віку повинні пам'ятати юну поетесу Ніку Турбіну, про яку свого часу навіть документальні фільми знімали. З чотирьох років дівчинка почала диктувати вірші мамі та бабусі, оскільки сама ще писати не могла. Вірші не по-дитячому чуттєві та пронизливі, як-от: ...Благослови меня, строка, Благослови мечом и раной, Я упаду, но тут же встану. Благослови меня строка.» У10 років уродженка Ялти ввійшла в московські літературні кола, а на Венеціанському бієнале отримала головний приз — «Золотого лева». До того серед всіх наших співвітчизників ця нагорода була лише у Анни Ахматової...

Від нас Ніка пішла 27-річною. Всього 11 років прожила на світі полтавчанка Саша Путря. Народившись в сім'ї художника та музиканта, дівчинка надзвичайно рано почала пізнавати світ через твори мистецтва, а у трирічному віці почала малювати сама. За визнанням фахівців, з самого початку з-під її пензля та олівця виходили твори, освітлені неабияким талантом. По смерті у 1989 році Саша залишила близько трьох тисяч картин. Виставки її малюнків експонувались у різних країнах світу, про її творчість написано книжки та знято кінофільми.

Хочете свіжіший приклад? Якраз напередодні нового року засоби масової інформації повідомили про дворічного британця Оскара, показник інтелекту якого (160 одиниць) відповідає рівню... Ейнштейна. У свої два роки хлопчик вільно спілкується, складає непрості речення та цікавиться науковими програмами. Його словниковий запас відповідає рівневі школяра, а говорити Оскар навчився ще у 12 тижнів. Знання хлопчика настільки глибокі, що він може детально розповісти, наприклад, про репродуктивний цикл пінгвінів...

Від часу, коли Ненсі Ен Тейп у 1982 році написала книгу «Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя», де вперше йшлося про нових дітей, до сьогодні ґрунтовні дослідження цього явища проводились лише у США. Маємо дані американців, що зараз у молодших класах близько 90 % — індиго, а діти 2000 року народження — уже всі є поколінням нової свідомості. Кандидат філософських наук, автор книги Індиго: діти нової свідомості Ліліана Кудрик проводила опитування серед українських педагогів різних категорій. Вони вказують, що дітей індиго у молодших класах -15-30 %.

ЯК ЇХ РОЗПІЗНАТИ?

Визначимося: дитина індиго — це така дитина, яка володіє незвичайними психологічними характеристиками і моделями поведінки. «Це гіперактивні, обдаровані діти, які мають сильну інтуїцію, — каже практичний психолог Новотроїцької гімназії Ольга СОСІНА, яка вже багато років працює з обдарованими школярами. — У цих дітей високий коефіцієнт інтелекту. Вони схильні до ризику, не мають страху, постійно дивляться у вічі, нестандартно мислять». Проте таких дітей у наших школах, за словами Ольги Миколаївни, значно менше, ніж 15 %. А от для міських шкіл вказана цифра цілком відповідає дійсності.

Психологи навіть склали список з десяти найбільш поширених якостей дітей індиго: вони приходять у світ з почуттям власної гідності; відчувають, що заслужили право жити; не сумніваються у своїй значимості; не визнають авторитетів і відстоюють свободу вибору; не роблять звичайних речей (наприклад, не стоять у чергах); розгублюються, стикаючись з консервативними системами, де замість прояву творчої думки треба чітко виконувати традиції, часто бачать раціональніший спосіб, щоб щось зробити вдома чи в школі, але оточуючі часто сприймають це вороже, як небажання виконувати правила та пристосовуватись до системи; вони часто здаються некомунікабельними, якщо поряд немає нікого з подібним способом мислення, а школа для них є украй складною у соціальному плані; не реагують на дисциплінарні зауваження; не промовчать, якщо їм щось потрібно.

«Сучасних нестандартних дітей насамперед характеризує їхня гіперактивність, — каже Ольга Сосіна. -Вони весь час перебувають у русі. Стояти у черзі для них є такою ж проблемою, як і спокійно сидіти під час занять чи готування уроків. Залишити вдома сучасного малюка, навіть ненадовго неможливо, не дивлячись на те, що колись така практика була вживана. Нині дитина обов'язково буде шукати собі забавлянку поза колом доступних іграшок, прагнучи замінити їх побутовою технікою, посудом чи хімічними речовинами. У кращому разі вона зіб'є зі стіни сімейне фото і розмалює стіни». Водночас, за словами психолога, індиго є інтелектуально розвиненими, нестандартно мислять, гостро відчувають фальш, мають розвинену інтуїцію. Сучасна дитина впевнена у собі та власних можливостях. Часто у неї можна спостерігати повну відсутність страху. Хоч серед однолітків, хоч серед дорослих, але дитина індиго буде наполегливо відстоювати власну думку. Батьки таких дітей найчастіше скаржаться на неприйняття малюками авторитету дорослих. Проте таке трапляється лише у випадку, коли авторитет не підкріплений реальними діями та уважним ставленням дорослих до них. Індиго мають величезне почуття гідності і вкрай негативно реагують на вислови типу: «Вибачся перед ним!» Можуть «надутись» і не вимовити жодного слова, навіть, якщо винні. Така дитина вважає себе винятковою і не бажає принижуватися за жодних обставин. У школі вона погано реагує на пасивне навчання та зубріння матеріалу, надає перевагу творчим завданням. Під час уроку, якщо знає відповідь на поставлене запитання, буде активно тягти руку, підстрибувати, вигукувати: «Мене запитайте, мене! Я знаю, я знаю!» Якщо ж не надати дитині можливості висловитись, вона ображається, інколи настільки, що не бажає надалі вчитися і відповідати «поганому вчителю». Проте в умовах роботи з великим колективом дітей така можливість з'являється нечасто.

«Сучасні діти справді мають багато відмінного від попередніх поколінь», — підтверджує і вчитель молодших класів Новотроїцької загальноосвітньої школи № 1 з майже 50-річним стажем роботи Лідія ЛУК'Я-НЕНКО. Проте термін індиго» щодо них Лідія Іванівна не використовує. За її словами, між педагогами вже давно триває з'ясовування, чи справді діти індиго існують, чи це -лише вигадка сучасного світу. Були припущення, що особлива психологічна активність нового покоління пов'язана з нинішнім перенасиченням світу інформацією. Діти змалечку чують радіо, бачать телепередачі, а у деяких сім'ях мають доступ до комп'ютера та інтернету. «По-моєму, діти індиго — це звичайні діти, з якими просто більше займаються батьки», — каже вчителька. І дітей таких, за її словами, серед нинішніх школярів небагато — вже точно не 15-30 згаданих відсотків. На жаль, сучасні батьки зайняті .«добуванням» грошей, а дітей залишають майже напризволяще. Школа, хоч і є дуже важливою ланкою у вихованні, не в змозі замінити батьківське виховання. Тому і падає успішність, тому сучасні діти не мають авторитетів, тому їх неможливо контролювати.

Сучасні діти насправді не такі, якими були у дитинстві їхні батьки, дідусі і бабусі, не говорячи вже про прадідів і прабабусь. Це точка зору православної церкви, яку озвучив настоятель Храму Святаго Преподобного Сергія Радонежського (с. Серпївка) ієрей Сергій. «Нинішні діти — великі неслухи», — каже він. За словами священика, так сталось тому, що люди відвернулись від Бога. «Прадіди і прабабусі нинішніх дітей мали тверду віру у Божественне провидіння, — каже отець Сергій. -Дідусів та бабусь вже виховувала радя нська влада з її атеїзмом. Батьки вже у більшості своїй були безбожниками. То чого ж тоді чекати від нинішніх дітей, які нічого не бояться, не поважають дорослих, нікого не слухають?»

ЩО З НИМИ РОБИТИ?

Церква дає дуже просту рекомендацію щодо виховання сучасних дітей: їх треба водити до храму, долучати до віри. «Батькам треба зрозуміти, що діти — найголовніше, що вони мають», — каже отець Сергій.

Тому рекомендує проводити з ними часті бесіди. їм треба розповідати, ш,о палити і матюкатись — це погано, їх треба рідше підпускати до телевізора, який нівечить їхні душі, -каже священик.

Солідарна з ним і вчителька Лідія Лук'яненко. Вона нагадала відому історію про видатного педагога Антона Макаренка, якого батьки одного хлопчика запитали коли треба починати виховувати дитину.

- А скільки вашому? — запитав вчитель.

- Чотири місяці.

- Вже пізно...

Тобто виховувати сина чи доньку потрібно з пелюшок. З ними треба більше розмовляти, читати їм книжки, знайомити з оточуючим світом.

Якщо ж через деякий час побачите, що ваша дитина відповідає всім характеристикам індиго, вам допоможуть рекомендації психолога Ольги Сосіної. «Якщо ваше чадо -індиго, вас вразить його цілеспрямованість, настирність та внутрішня сила. Проявлятися вони почнуть десь у 1,5 — 2 роки, а повністю сформуються років до п'яти. Тому в цей проміжок часу все у ваших руках: ваш індиго ростиме або цікавою, впевненою у собі особистістю, або буде звичайною, але нервовою дитиною. Ви можете направити шалену енергію у позитивне русло: допоможе спорт, активні ігри, гуртки за інтересами. Дітей індиго треба постійно чимось завантажувати. Вони повинні займатись у спортивних секціях — це добрий вихід їхньої енергії. Чи в технічних гуртках: малювати, ліпити, займатись тим, до чого лежить душа. І коли індиго будуть мати куди вкладати і де проявляти свій інтерес, тоді не будуть деструктивними,, не будуть руйнувати. Використовуйте хвилини найбільшої активності як фон для навчання. Наприклад, якщо малюку подобаються автомобілі, спостерігайте разом з ним за рухом машин по вулиці, а тим часом вивчайте їхні кольори». За словами психолога, завдяки дотриманню таких рекомендацій енергія захвату перейде у енергію знань.