Українці все частіше звертаються до Інтернету та телемагазинів для того, щоб придбати той чи інший товар. Їх приваблюють нижчі ціни у порівнянні зі стаціонарними магазинами та ринками.

Проте все частіше надходять скарги від споживачів саме при купівлі продукції на замовлення, поза торговельними або офісними приміщеннями та на відстані. Скарги стосуються якості, безпеки і торговельного обслуговування.

Ц порушення проявляються, як правило, в тому, що суб'єкт господарювання, всупереч вимогам ст. 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі — Закон) та вимогам Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Мінекономіки України від 19 квітня 2007 р. № 103 (далі — Правила), не оформлює належним чином правовідносини зі споживачем. А саме — не надає споживачеві документ, який засвідчує факт укладання договору, що надалі буде підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків та необхідну, достовірну, своєчасну та доступну інформацію, що передбачена законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до законодавства про захист прав споживачів такий документ повинен містити необхідну інформацію: дату укладення договору; найменування та місцезнаходження продавця (виконавця); найменування продукції; ціну; строк виконання робіт (надання послуг); інші істотні умови договору; права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену ст. 15 і 23 Закону.

При цьому, інформація, яка повинна надаватись продавцем споживачу при реалізації продукції за договором поза торговельними або офісними приміщеннями, відповідно до розділу І п.1.6. Правил, повинна містити: найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; основні характеристики товару; ціну, включаючи плату за доставку та умови оплати; гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару; інші умови поставки або виконання договору; мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару; вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; період прийняття пропозицій; порядок розірвання договору.

Відсутність зазначеного документа та інформації призводить до того, що територіальні управління у справах захисту прав споживачів не в змозі виконати покладені функції щодо захисту прав споживачів та вжити заходів до таких суб'єктів господарювання, передбачених чинним законодавством.

Найбільшою проблемою, з якою стикаються Держспоживстандарт України та його територіальні управління у справах захисту прав споживачів при розгляді звернень споживачів в таких ситуаціях, є відсутність інформації про найменування та місцезнаходження продавця (виконавця). Адже провести перевірку у цьому випадку неможливо. Розшук суб'єктів господарювання до повноважень Держспоживстандарту України та його територіальних управлінь не належить, а тому звернення споживачів залишаються не вирішеними по суті.

Ми радимо споживачам підходити до купівлі товарів через Інтернет чи телемагазини з усією відповідальністю. Необхідно ознайомитися до купівлі з усією інформацією про товар та умови його придбання. При придбанні товару особливо вимагати надання документів, що засвідчують факт купівлі із обов’язковим зазначенням реквізитів та адреси суб’єкта господарювання. Якщо вас все влаштовує — купуйте товар, якщо ні — ви завжди можете відмовитися.

У разі виникнення проблемних питань звертайтеся до управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області чи інших органів ДССУ, які у разі можливості, нададуть відповідну допомогу.