Ну от і закінчився суд над вердиктом ЦВК за позовом Тимошенко, яка відкликала свою заяву із ВАСУ. Справа, за оцінками тверезомислячих юристів (утім числі й головного правознавця з кАмАнди Тимошенко Андрія Портнова, який відмовляв „газову принцесу» від подачі позову до суду), не мала жодної перспективи. Але на що надіялась ВОНА, роблячи недвозначні натяки (по суті — погрожуючи) у залі судового засідання : «Я прошу високий суд бути максимально об'єктивним у цьому (у винесенні ухвали. — Б.П.), бо ми всі живемо в суспільстві, маємо різні зв'язки (ВОНА натякає на коруп -цію?!!) — Б.П.), свої бачення, ми маємо симпатії і антипатії, ми маємо впливи, взаємозв'язки і взаємозалежність (мовляв, майте на увазі, хто звернувся з позовом! — Б.П.)- Так побудовано суспільство». Далі, щоправда, з властивим їй цинізмом зауважує:.....

я, як проста, пересічна людина (у зв'язку з цитатою, наведеною вище, це ж треба так зневажати дійсно простих людей! -Б.П.), знайшла в собі сили виборювати чесність виборів».

Але повернемось, як мовиться, до наших баранів. І не вдаватимемось на зразок політиків до емоцій та перед- і післявиборної риторики, а дозволимо собі звернутись до просторої цитати зі статті „Наследство Тимошенко» в газеті „Сегодня»: „2009 рік був провальним: ВВП у порівнянні з 2008-м впав, за оціночними даними Мінекономіки, на 15%. „Фактично всі люди в Україні, починаючи з найбагатшого бізнесмена Ріната Ахметова і закінчуючи найбіднішим пенсіонером, збідніли на 15%, говорить аналітик Олександр Жолудь. — Інвестиції знизились на 35%, а в будівництві — майже вдвічі. Це означає, що набагато менше споруджено житла, не куплені верстати і обладнання, не почали давати продукцію (і приносити прибуток, з якого йдуть відрахування в бюджет) нові підприємства, не прокладені нові дороги, мости, греблі. Ми ще довго будемо пожинати плоди політики проїдання, котру проводив Кабмін Тимошенко». І далі: „Заданими Рахункової палати, борги перевищили критичний рівень—35% ВВП».

„Захищати Україну» — це слова Прем'єра перед телекамерами й мікрофонами у вигляді передмови до судового засідання минулої п'ятниці, — справа благородна, й ніхто не заперечить. От лише результати цього „захисту» обернено пропорційні обіцянкам. Пам'ятається, після відставки з поста Прем'єр-міністра у 2005-у році Юлія Тимошенко скаржилась нам, громадянам України, що її, як повітряний лайнер, „підбили на злеті (пропрацювала 7 місяців). Зараз її „польотові більше двох років. А якби „літала» всі п'ять?

Зрозуміло, що в історії нема умовного способу. Зате в практиці права є такий чинник, як прецедент. Тимошенко його створила сама у 2005-у, а зараз — у набагато ширших масштабах — маємо „повторення пройденого».

Юлія Тимошенко абсолютно права у тому, що вона має право звернутись до суду „за правдою». Але ж вона знала, що цей її, за Тігіпком, більшовицький хід („чим гірше, тим краще») призведе до ще більшої напруги в суспільстві. Тому хто їй повірить, що вона мала на меті дбати про таку їй „любу Україну»? Адже на ділі, як бачимо, не думала, й не мала наміру думати.

Україна ж, у свою чергу, має право на те, щоб ті, кого вона обрала (по суті — найняла, бо утримує на свої податки), думали спочатку про нього, про народ, а вже потім, про себе, укоханих. Тимошенко ж, усвідомлюючи, що „процес» програла, вдалась до, по суті, фальсифікації фальсифікації виборів. Чим іще добавила негативу до й без того небездоганного іміджу України. Втім, і до свого — також. Але то її приватна справа.

P.S. Інаугурація пройшла вчора, та вже зараз новий Президент і його фракція в парламенті активно займаються вирішенням „проблеми старої влади». Віктор Янукович — Президент, та для реформ цього мало. Потрібен свій Прем'єр, свій уряд і більшість в парламенті. При тому більшість не ситуативна, а реальна. При так званій „леді Ю» держава захворіла, при тому дуже серйозно, як на всіх рівнях влади, так і поза нею. Замість лікування чиряків економіки України так звана „леді Ю» займалась (при допомозі тих самих повпредів на місцях, при тому надто свідомих і активних!) їх гримуванням за допомогою брехливої статистики і авансовими поборами податків. Натомісць — в українську економіку вкачували стимулятори у вигляді кредитів МВФ.

За ці авантюри доведеться розплачуватись не Тимошенко і її кАмАнді, а нам. Разом з новою владою, яка мимоволі повинна буде вдаватись до непопулярних заходів в економіці і соціальній сфері. При тому розхльобувати доведеться не лише нам, а й нашим дітям.

Ми стали заручниками брехливої політики брехливих ЇЇ пропагандистів, у першу чергу на місцях. їхні імена вам добре відомі. Тому віри їм бути не може. Ні в політичному сенсі, ні в позаполітичному.