Серед всіх злоякісних новоутворень рак молочної залози у жінок району посідає перше місце

Особливий інтерес до проблеми раку молочної залози викликаний значним зростанням захворюваності та смертності від цієї патології в усьому світі. Лише вдумайтесь у ці цифри: щорічно у світі реєструється понад 1 млн. випадків захворювання, кожна двадцята жінка Землі страждає від нього! Особливо високі показники захворюваності зафіксовано у США, Канаді, Франції, Ізраїлі, Швейцарії, країнах Прибалтики. У країнах СНД щорічно реєструється близько 510 тис. випадків захворювання, смертність за останні 10 років зросла більше, ніж у 2,5 раза. В онкопа-тології жінок репродуктивного віку в Україні рак грудей займає перше місце. Питома його вага в структурі захворюваності та смертності українок — більше 18 %. Абсолютне число хворих щороку перевищує 15 тис. Кількість померлих жінок становить в межах 7500 — 8000 за рік. Встановлено, що серед захворілих більше 37 %, а серед померлих — більше ЗО відсотків становлять особи працездатного віку, що призводить до значних втрат життєвого потенціалу українок. Сумне лідерство раку молочної залози серед злоякісних новоутворень зафіксоване і у нашому районі. Станом на кінець минулого року на обліку у районній поліклініці перебувало 103 жінки з таким діагнозом...

ВЧИТЕЛЬКА з великої літери, вчителька від Бога, природжений педагог... Яких тільки епітетів не придумали вдячні люди для тих, хто відкрив їм дорогу до світу знань. Моя вчителька зарубіжної літератури була саме такою. Іїуроків я чекав з нетерпінням. Надзвичайно тактовна, вихована, розумна, вона мала авторитет і серед колег, і серед учнів. Тільки-но лунав дзвінок і вона переступала поріг класу, тримаючи в руках важкий вантаж книжок, мої однокласники миттєво замовкали і підхоплювались у привітанні. Це означало, що наступні 45 хвилин можна було забути про все-все-все, занурившись з головою у світ літератури. Разом зі своєю вчителькою ми співпереживали Жюльєну Сорелю, ганьбили зрадника Сотніко-ва, сумували за вбитим Володимиром Ленським... Ми закінчили навчання і нові покоління учнів йшли тим шляхом знань. Вчителька вела їх туди і після виходу на пенсію, продовжуючи працювати у школі. І ось-трагічна звістка, настільки трагічна, що одразу й не повірили: наша вчителька померла! Захворіла, взяла лікарняний і померла. Швидко і непередбачу-вано. «Рак грудей. Остання стадія. Пішли метастази», — пояснили заплакані рідні. їй було 60...

РАК молочної залози — дуже І підступне захворювання, — каже онколог Новотроїцької рай-лікарні Ігор БІЛИЙ. — Серед, здавалося б, «повного здоров'я» жінка знаходить ущільнення в залозі. Пухлина повільно збільшується в розмірах. Якщо вона розміщена поблизу соска, то сосок втягується, можуть бути кров'янисті виділення з нього. Невдовзі під пахвами з'являються щільні вузлики -пухлина метастазує по лімфатичних шляхах в підпахвові лімфовузли».

У цій ситуації, за словами Ігоря Анатолійовича, надзвичайно небезпечною є позиція: «Подивлюсь, що буде далі. Якщо саме не пройде, тоді і піду до лікаря». Усі ці зміни, як правило, мало непокоять хвору, не заважають їй жити, працювати. Багато жінок можуть навіть не звертати на них уваги, а якщо звертають, не надають їм особливого значення, відкладаючи візит до лікаря. Початкові симптоми раку грудей дійсно дуже незначні, вони майже не хвилюють жінку і забути, відігнати думку про них досить легко. Але проходить час і ці симптоми наростають, з'являються нові зміни, що непокоять вже суттєво. Спостерігаються деформація молочної залози, втягнення шкіри, набряки, а невдовзі виникають метастази у лімфатичних вузлах, котрі знаходяться поблизу. Розростаючись і збільшуючись у розмірах, пухлина потрапляє у навколишні тканини: шкіру, клітковину, фасції, ребра. З'являються сильні болі. Жінка змушена йти до лікаря, але лікування у цей момент часто вже є малоефективним. Багато можливостей втрачено назавжди...

ЗВИЧАЙНО, це — крайність. Але іншою крайністю є те, що деякі жінки при відсутності будь-яких захворювань молочної залози шукають «кваліфікованого лікаря». Лише він, на їхню думку, може виявити прихований рак грудей, котрим вони «без сумнівів» страждають. Цей нав'язливий стан називається канцерофобією. «Обидві крайності виникають через те, що люди дуже мало знають про сучасний стан онкології, — каже Ігор Білий. Адже офіційна медицина десятиліттями «пригладжувала» відомості про рак, боячись «залякати» населення високою смертністю і малою ефективністю лікування на пізніх стадіях. Радянським пропагандистам навіть давались установки по можливості уникати самого слова «рак» або «передракові захворювання», замінюючи їх словами «пухлина» і «хронічні захворювання», не користуватись у бесідах і лекціях відомостями про масштаби захворювання і смертності від раку. «Радує, що останнім часом правда по рак молочної залози для жінок не є дозованою, — каже Ігор Анатолійович. — Бажаючі можуть прочитати про захворювання у популярній медичній літературі, на наочних агітаційних засобах, побачити по телевізору тощо». Велику роль, за словами онколога, відіграють і газети. Наприклад, коли він під час місячника по боротьбі з раком молочної залози, котрий проходить щорічно у жовтні, дає інформацію в «Трудову славу», бажаючих пройти огляд стає більше.

Ми не приховуємо від жінок, що рак — важка хвороба, котра забирає багато життів, — каже акушер оглядового кабінету районної поліклініки Наталія ЗЕЛЕНСЬКА. — Лише виявляємо мастопатію (це, на жаль, буває дуже часто), відразу ж попереджаємо хвору, що при відсутності лікування ці доброякісні пухлини переростуть у злоякісні, ракові. Вирости ракової пухлини, які проникають у навколишню тканину, в деякій мірі схожі на кінцівки краба чи рака (звідси й назва). Загальна схожість для всіх злоякісних пухлин полягає у тому, що вони не лише ростуть за рахунок розмноження своїх клітин з тією чи іншою швидкістю, але й мають тенденцію укорінюватись в навколишніх тканинах (проростати у сусідні органи) і розповсюджуватись по всьому організму шляхом перенесення клітин по кровоносних і лімфатичних судинах. Ракові клітини втрачають здатність виконувати ті функції, котрі виконують нормальні. Якщо хворі зі злоякісними пухлинами своєчасно не лікуються, вони помирають. І ще одну погану якість має рак: якщо хворі радикально не виліковуються (що здебільшого спостерігається у тих випадках, коли хвороба запущена), то захворювання може дати рецидив (повторно розвинутись у цьому органі). У минулому році на облік у райполіклінці взяли п'ятеро хворих, яким діагностували рак молочної залози. Двоє з них мають запущену форму, при якій лікування малоефективне. З діагнозом рак молочної залози нині живуть 103 мешканки району. Це ті, хто перебуває на обліку. Але, як «по-чорному» жартують медики: «Здорових людей немає, є необстежені... РАК молочної залози не щадить нікого. Серед його жертв — шведська кінозірка Інгрід Бергман, північноамериканські співачки Доріс Колі, Лхаса де Села і Квітка Цісик, зірка бейсболу, американка Фей Денсер, австралійська поетеса, лауреат літературних премій Дороті Портер, відома вче-на-антрополог Мерджорі Шостак, генетик Неті Стівенс, гімнастка, чемпіонка світу Ірина Габашвілі, актриси і володарки «Оскарів» Уенді Річард, Беті Девіс, Джуді Холідей та Глорія Грехем... Більшість цих жінок пішли від нас у розквіті сил, у них були улюблена робота, слава і гроші. Що вже говорити про тих, хто цього не має? Ще у 1969 році у Нью-Йорку побачила світ книга американця Бернарда Глем-зера «Людина проти раку» (за З роки по тому її у російському перекладі видали у московському видавництві «Мир»). Автор об'їздив десятки країн, особисто говорив майже з усіма знаменитими онкологами світу того часу, після чого написав захоплюючу розповідь про боротьбу з страшним захворюванням. Головний висновок книги виявився несподіваним: чим бідніше живе населення країни, тим більше серед них ракових хворих. Цей взаємозв'язок вчені пояснили за три десятиліття по тому — 16 лютого 2010 року провідні інформагентства світу передали повідомлення про відкриття англійських науковців. Вчені з Лондонського університету «Данді виявили ген Р53, котрий у жіночому тілі виконує роль отримувача пухлини, наказуючи клітинам з раковими чи передраковими змінами покінчити з собою. Але його мутація перешкоджає виконанню цих функцій. Вчені проаналізували 246 заморожених зразків пухлин прооперованих жінок і виявили, що мутації гена найчастіше виникали у тих пацієнток, які жили у бідних районах. «Оскільки розмір статків мешканок нашого району також падає з кожним роком, про зменшення кількості хворих на РМЗ говорити не доводиться», — каже Ігор Білий. Для прикладу розповідає про мешканку райцентру, яка перебуває на обліку в онколога. Жінка з категорії асоціальних елементів, на огляди не з'являється. Медпрацівники і додому до неї ходили, і через сусідів передавали, аби прийшла. Але жінка лише відмахується: грошей на лікування, мовляв, все одно немає. Тим часом рак перейшов в останню, передсмертну стадію...

ОКРІМ бідності, Ігор Анатолійович і Наталія Миколаївна називають ще низку основних факторів ризику захворювання на рак молочної залози. По-перше, це вік 50 років і більше. Хоча доводиться констатувати, що хвороба, на жаль, «молодшає. Наймолодшою мешканкою району, котра померла від раку грудей, стала 31 -річна хвора. Коли у неї почалось звичайне запалення молочної залози, звертатись до лікарів жінка вирішила за зайве. Коли ж звернулась, лікувати було вже пізно... 10-20 % випадків раку молочної залози пов'язано з «сімейним анамнезом», тобто з наявністю захворювання у найближчих родичів: матері, сестри, доньки, бабусі по материнській лінії. Важливим фактором ризику є порушення репродуктивної функції: аборт після 35 років, перші пологи після 28-30 років, природне вигодовування дитини менше 5 місяців, безпліддя, ранній (до 12 років) чи пізній (після 16 років) початок місячних, ранній (до 45 років) чи пізній (після 53 років) клімакс. Ще на початку XIII століття італійський лікар Рамазіні виявив, що РМЗ частіше зустрічається серед черниць. У 1844 році англієць Рігоні-Стерн визначив навіть кількісно відносний ризик розвитку раку грудей у служительок культу. Він був у 5 разів вищим, ніж у інших жінок. Пізніше за допомогою епідеміологічних досліджень було встановлено, що жінки, котрі пізно починають статеве життя і ніколи не народжували, мають підвищений ризик захворіти раком грудей. Показовим у цьому плані є приклад США і Японії. На рак молочної залози хворіє кожна восьма американка, у той час як у «країні вранішнього сонця» показники захворювання мінімальні. Вчені дуже просто пояснили цей феномен: японки у переважній своїй більшості народжують раніше 18 років (традиції!), американки — після 35... Причиною раку грудей також можуть бути захворювання репродуктивних органів: пухлини матки та придатків, запальні хвороби, порушення менструальної функції, маткові кровотечі. До факторів ризику належать також дисгормональні гіперплазії молочної залози (мастопатії, про які ми вже говорили), травми молочних залоз, ендокринні порушення (патологія щитоподібної залози, цукровий діабет, гіпоталамо-гіпо-фізарно-надниркові захворювання, ожиріння II та III ступеня), супутня патологія (гіпертонічна хвороба, неврастенія, захворювання печінки). Наступним фактором є вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища — радіаційного та рентгенівського випромінювання, деяких компонентів їжі. З якісним та безпечним харчуванням взагалі останнім часом багато проблем. У країнах, де головною метою є прибуток, а не здоров'я людей, з'явились компоненти їжі, які вчені назвали канцерогенами (латинське слово «канцер» у перекладі на українську означає «рак»). Їх виробництво порівняно дешеве і приносить високі прибутки, забираючи при цьому людські життя. Замикають список основних факторів ризику захворювання на рак паління і зловживання алкоголем. У нашій країні подібні дослідження не проводились, а от, наприклад, у Англії та Франції вчені виявили, що у тих, хто багато палить і споживає алкоголь у великих кількостях, вірогідність виникнення раку збільшується у 40(!) разів...

«Якими не були причини, 71 рак молочної залози -смертельно небезпечна хвороба», — наполягає онколог Ігор Білий. Проте його не треба вважати вироком. Хвороба, виявлена на ранній стадії, є скоріше попередженням жінкам: лікуючись, маєте великий шанс видужати і вижити. Головне — не зволікати! Якщо лікування почате на І стадії раку, стійке одужання досягається більш ніж у 90 % випадків, в II — у 60 %, у III — лише у 40 %, у VI — набагато менше.