аби не випустити з пипя звру ситуацію з підтопленням, і робить все мшкливе, щоб звести уи мінімуму її наслідки

Своїми враженнями Дмитро Осіпов ділиться з громадою Цюрупинського району:

- Три дні я практично безвиїзно провів у Новій Маячці, яка постраждала від підтоплення більше від усіх населених пунктів області, — говорить голова РДА. — Найперше, ми подбали про залучення відповідної техніки. По-друге, і це головне, — забезпечили її роботу пальним. Під чесне слово підприємці дали 7 тонн солярки, аби техніка працювала безперебійно — усе ж треба враховувати, що ПНСка, яку нам виділило МНС, „з'їдає 46 літрів пального щогодини.

Як відомо, на першій сесії 2010 року депутати районної ради проголосували за перерозподіл коштів районного бюджету, і 200 тисяч гривень вирішили направити на ліквідацію наслідків підтоплення. З них 90 тисяч скеровано на Нову Маячку. Крім того, 50 тисяч гривень цьому селищу на ліквідацію підтоплення виділено в січні ц.р.

Зараз критичну точку минули, становище нормалізується, але збитків стихією завдано чимало. У цьому зв'язку хотілось би сказати про те, що ми, на жаль, здебільше звикли працювати в авральному порядку: прийшло підтоплення — значить починаємо з ним боротись. Між тим, ні для кого не секрет, що біду легше, простіше й дешевше попередити, ніж ліквідовувати її наслідки. Загальновідомо, що в боротьбі з підтопленням тільки при поєднанні вертикального й горизонтального дренажів можна добитись найкращого ефекту. А що у нас? Ми тягнемо воду з надглибоких водоносних шарів, а поверхнева нас топить! Буквально через межу від Нової Маячки, у Подо-Калинівці проблему вирішили. Нехай поки що не до кінця, але нинішньої зими — весни село постраждало куди менше, аніж у минулі роки. А в чім питання? Так, так — у спорудженні горизонтальної дренажної системи! По-перше, затрати понесені незначні, по-друге, до мінімуму скорочено затрати по ліквідації наслідків стихії. . Чому б так не поставити роботу в інших селах, які постійно страждають від підтоплення? Адже не заважає ніщо! А оті 200 тисяч гривень, і попередні 50 тисяч з районного бюджету, а також додаткові кошти з обласного, нарешті власні кошти територіальних громад і кошти кожної постраждалої сім'ї можна було б направити на розв'язання інших, набагато перспективніших завдань. Але цим треба займатись. При тому не тоді, коли вже „відступати нікуди», а у цілком благополучний період: протягом літа і першої половини осені. Я переконаний, що це завдання для нас — одне з першочергових серед невідкладних.