Як кому, а мені настрою додає сонце. Коли небо по саме нікуди закидане хмарами, життя здається безпросвітним. Як у Незнайка на Місяці: «Братці, де сонце?»

Ми пережили важку зиму. Пройшли випробування морозом, епідемією грипу, виборами і паводком. На іншій території України ще лежать сніги і люди живуть у передчутті великої води. У Скадовську на вулицях видно роботу екскаватора, скупчення людей. Вони заклопотані, ділові – природа підсунула непросту головоломку. Її потрібно вирішити не на даний момент, а надовго. Бо, хто знає, чи не повториться цьогорічна ситуація наступної зими? Що мені подобається, це робиться без оглядки на істерію, яка притаманна не тільки людям, які постраждали від затоплення. Не так швидко, як декому хотілось, зате надійно і так, як треба.

Минулого тижня додалась ще одна фобія – страх землетрусу. Скадовськом у четвер пробігла чутка, що вночі буде хитати. Якби так легко можна було передбачити землетрус, мабуть, і на Гаїті, і в Чилі вдалось би уникнути масової загибелі людей. Втім, один російський вчений по телевізору сказав, що перед хитанням земної кори пітніють кішки. Хто-небудь бачив спітнілу кішку?

Може, досить вигадувати жахи? І жити в очікуванні чергового «кидалова» долі? Краще чекати приємних сюрпризів, щасливих миттєвостей і несподіваних удач. Жахи лишимо фільмам американських режисерів. Це вони десятки разів висадили у повітря, заморозили, заводнили і віддали фантомам або інопланетянам свій континент. В останню мить, правда, знаходиться герой шкільного віку, що рятує світ. Йому вдається те, чого не можуть відвернути кадрові військові, вишколені спеціалісти Пентагону і Білий дім.

В Україні «міцні горішки» не живуть і блокбастерів про нашестя інопланетян на Карпатські гори не знімають… Зате у нас є vip-персони. Навіщо вони країні, достеменно не відомо. У яких стосунках вони з просто Богом, і не скажеш…

Весна. Сонечко сушить калюжі, сліпить очі і підвищує настрій попри авітаміноз. Хтось нарешті позбувся новорічної ялинки. А хтось вже купив ультрамодні туфлі і легенці соковитого фіалкового кольору. Кричать по ночах коти, собаки на прив’язі голосно хвилюються при вигляді кожного вуличного пса…

Навесні з’являється купа роботи, яку хочеться або необхідно робити. У душі наперекір вродженому песимізму прокидається надія: все буде добре. Навіть краще, ніж сподіваємось. І не в удачі справа. Хоч і в ній – теж.