Статтею 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУАП) передбачено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи.

Адміністративне затримання особи є одним із найсуворіших заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та полягає у обмеженні особистої свободи особи внаслідок и доставления, як правило до спеціальних установ органів внутрішніх справ.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою, законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставления порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, — з часу и витвереження.

Статтею 263 КУАП передбачено виключний перелік адміністративних право-порушень при вчиненні яких можливе застосування адміністративного затримання. До них, зокрема належать: дрібне хуліганство, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, поява у громадських місцях в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Про адміністративне затримання в кожному випадку складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Крім того, частиною 1 статті 267 КУАП передбачено можливість заінтересованої особи оскаржити адміністративне затримання у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.