Безкарність для злочинців змушує сільські рад

Черговий етап демонтажу системи зрошення розпочався на території Львівської сільської ради Бериславського району. Всі, хто проїжджає автотрасою неподалік цього села, обов'язково звертає-увагу на те, як у полі викопують і вивозять труби. Ніякого криміналу, на перший погляд, в цьому немає: рішення про продаж залишків зрошувальної системи відділка № 3 колишнього КСП «Львівське» ще 29 жовтня минулого року прийняли депутати місцевої сільради. Причому прийняли його одноголосно.

— Іншого виходу у нас не було, — пояснює львівський сільський голова Володимир Банін. — Зрошення не працювало вже дуже давно і постійно розкрадалося. Жодного ж злочинця так і не було покарано. На моїй пам'яті порушена лише одна кримінальна справа проти двох жителів Тягинки, які у червні минулого року вкрали три метри головної труби системи зрошення. Суд першої інстанції призначив їм покарання на п'ять років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробувальним терміном на три роки і зобов'язав сплатити компенсацію за заподіяну шкоду — 1102 гривні. Потім цю справу мав переглянути Апеляційний суд Херсонської області, але чим там усе закінчилося — невідомо.

— Ми сподівалися, що знайдуться бажаючі взяти землю з залишками зрошення в оренду, але марно. Коли цю систему передали у власність нашої територіальної громади, вона вже була практично в неробочому стані: відсутня технічна документація, зникли безвісти 11 дощувальних машин. Деякий час сільрада за допомогою районної ради виділяла кошти на охорону зрошення, але потім і це стало нам не по кишені. І ми розпустили охоронців наприкінці 2006 року. Тож щоб залишки системи остаточно не розікрали, ми замовили її експертну оцінку і на сесії сільради дали дозвіл на продаж. Експерти оцінили стальні труби діаметром від 299 до 426 мм загальною довжиною 10,75 км у 167,8 тис. гривень. 2 грудня 2009 року відбувся аукціон, який виграв підприємець із Нової Каховки. Кошти за майно сільрада отримала вже повною мірою, — підкреслив сільський голова.

За словами Володимира Бабіна, гроші ці підуть на облаштування нового кладовища, благоустрій села тощо.

— Коли ще у 2006 році у нас викрали основну магістраль зрошувальної системи, ми зрозуміли, що навряд чи зможемо її колись відновити, — коментує депутат Львівської сільради Валерій Новіков. — Навіть ті, хто раніше був проти продажу труб, тепер розумів, що іншого виходу немає. Тим більше, в селі є чимало проблем: ніде ховати померлих, потрібно ремонтувати дитсадок, будинок культури.

На думку ж голови Бериславської райдержадміністрації Володимира Стеценка, сільський голова й депутати сільради обрали найлегший шлях, продавши зрошення за ціною металобрухту. За останні сім років такі ж «досягнення» мали також Тягинська і Раківська сільради. У районі говорять, що для прийняття подібних рішень достатньо «натиснути» на сільського голову і «підкупити» необхідну більшість депутатів сільських рад — а це, як правило, лише 9 чоловік. Проте робити будь-які висновки з цього мають виключно правоохоронні органи. Але сказати їм, напевно, поки що нічого.

— Мені 13 березня зателефонувала жителька Львового і розповіла, що на місцевому полі викопують зрошувальні труби. Я одразу ж направив туди начальника районного відділу міліції і своїх заступників, котрі побачили, що нічого кримінального там не відбувається. Всі документи на продаж труб і їх демонтаж були у порядку. Але я дивуюся, чому депутати прийняли таке рішення. Невже вони не розуміють, що лише на зрошенні на наших землях можна отримати гарантовані врожаї? Мені здавалося, що знищення зрошувальних мереж у районі припинилося: воно збереглося і успішна працює у Томариному, Новорайську, Зміївці, Бургунці, Одрадокам'янці. Ми доклали для цього максимум зусиль, хоча це є компетенцією місцевих громад. І в тих сільрадах, де дбають про зрошення, є сьогодні робочі місця і працюють господарства, — зазначив Володимир Стеценко.

Втім, у Львовому зрошення вирізали поки що не все. Залишилися труби на другому відділку колишнього КСП, напіврозібрана насосна станція. Тож тут поки є що продавати. Цікаво, а що буде потім?