Останніми роками відчуття швидкоплинності часу особливо загострилося. Це, мабуть, помічають усі, кому щодня доводиться стикатися з безліччю буденних проблем: наче тільки-но розпочався трудовий тиждень, а вже — знову вихідні. Здається, ніби ти — пасажир потяга, який із шаленою швидкістю несеться кудись уперед...

Ніби нещодавно ми святкували Різдво Христове, а вже сьогоднішній номер «Голопристанського вісника» побачив світ напередодні Його славного Воскресіння. На початку січня сущі на Голопристанщині християни разом з мільйонами братів і сестер по вірі з благоговінням переживали подію народження Немовляти Ісуса в убогому віфлеємському хліві, а вже післязавтра будемо з радістю вітати одне одного пасхальним «Христос воскрес!» Позаду залишиться Великий піст, переживання, пов'язані з цим важливим етапом духовного очищення, роздумів над Страстями Христовими, своїм грішним життям і тією надією, яку Бог дає у своєму Синові людству.

Особисто я завжди з трепетом роздумував над великою таємницею: предвічний Бог так сильно любить своє отруєне внаслідок непослуху гріхом творіння, що посилає Сина, аби він став людиною, тридцять три роки прожив серед людей, а потім прийняв мученицьку, ганебну смерть на хресті за них. Уявіть собі картину: молода єврейська дівчина на ім'я Марія народжує Дитину, яка докорінним чином змінить хід людської історії. І вже тоді, у Віфлеємі, почався відлік часу драматичної події — сходження Ісуса на Голгофу. А за цим було Воскресіння, поява перших учнів, зародження християнської Церкви, її переслідування, кров мучеників за віру, століття навернень грішників і звеличення праведників.

Сучасна людина все більше замислюється над смислом свого земного життя. Це викликане і безпорадністю перед могутніми силами природи (згадаймо останні руйнівні землетруси, цунамі, торнадо по всьому світові), і закладеним у ній Богом бажанням шукати відповіді на питання: хто я є? чому прийшов на цей світ? що зі мною буде після смерті? Тому все більше людей ідуть за Христом, намагаються пізнати Його, відчути Його благодать. І тоді відступає страх перед смертю, адже Бог обіцяє праведникам життя вічне; життєві труднощі і негаразди стає долати легше, коли тебе супроводжує, не дає впасти на дорозі болю і розчарувань лагідність і любов Христова.

Хоч Ісус і воскрес, перебуває у славі разом з Богом Отцем, він все ж продовжує і тепер страждати у знедолених цього світу, убитих через аборти дітях, жебраках, голодних і зневажених. Він страждає від того, що ми відкидаємо його милість і, з пихою, егоїзмом і самовпевненістю прагнемо йти власним шляхом. Але яким же небезпечним, згубним є цей шлях!

Страждає Він і від того, що в ім'я Бога вбивають людей у метро, приводячи у дію вибухові пристрої молоді дівчата і жінки, сподіваючись таким чином швидко потрапити до раю, і від того, що більша частина людства змушена голодувати і вмирати від небезпечних хвороб, коли інша, значно менша половина, розкошує і користується усіма благами цивілізації.

Колись, дуже давно, один заможний чоловік на ім'я Авраам повірив словам Бога. Пізніше одному чоловікові на ім'я Мойсей Бог доручив вивести цілий народ з рабства. Через обраний народ ми отримали десять заповідей — моральний кодекс, ігнорування якого призводить до багатьох життєвих трагедій. З приходом Христа обраним (щасливим, сповненим надії і любові, вільним) є той народ, котрий довіряє Богу і старається жити згідно з Його настановами. Тож нехай кожен з нас, незалежно від свого місця у суспільстві, кольору шкіри і рівня освіти у ці Великодні дні просто візьме у руки Біблію і прочитає у ній про Ісуса — від пророчих свідчень про Нього у Старому Завіті -, до славного Вознесіння на небеса, усвідомить ціну, заплачену за нашу свободу і спасіння. І поміркує над тією глибиною любові, виявленої до нас. Вона здатна навертати грішників і змінювати цей сповнений неправдою і злом світ. Ця любов творить чудеса: завдяки їй мільйони людей вже ведуть праведне, благодатне життя. І нехай не тільки у Пасхальний період, а кожного дня у наших душах лунають радісні слова: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»

Сідаючи 4 квітня за святковий стіл, не забудьте, дорогі голопристанці, про тих, хто страждає морально, фізично, духовно, обділений увагою ближніх чи материнською турботою, поділіться своїм великоднім кошиком з тими, хто взагалі його не має, скажіть добре слово людям, які, можливо, колись образили вас, простіть ворогам, помоліться за представників влади, за рідну країну. І нехай Бог миру завжди перебуває у ваших серцях!