Україна має чітку тенденцію до того, щоб за 20-30 років стати країною інвалідів — на цьому наголосив головний лікар Херсонського обласного центру здоров’я та спортивної медицини Юрій Ромаскевич під час четвертої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми сучасної валеології, фізичної культури та реабілітації», що пройшла в ХДУ.

У Херсонському державному університеті зібралися науковці, які розробляють основні теоретичні положення сучасної валеології і, власне, ті, хто має впроваджувати теорію на практиці — вчителі фізвиховання та біології середніх навчальних закладів, вихователі дитячих садків, працівники дитячих юнацьких спортивних шкіл і студенти факультету фізичного виховання та спорту ХДУ.

За словами проректора з наукової роботи, професора Валентини Федяєвої, сьогодні в університеті ведуться наукові дослідження в області валеології, є наукові доробки, що заслуговують на увагу. Протее жодні, навіть геніальні, наукові розробки не мають сенсу, якщо не використовуються на практиці. Тож, головною метою цієї конференції було поєднання науки і практики.

Однак саме доповідь Юрія Ромаскевича, в якій йшлося про фізичне здоров’я молоді, і не лише про це, переконала учасників конференції, що якраз з практикою у нас великі проблеми…

Розпочав Юрій Олексійович з досить невтішної статистики. Нині на 1000 осіб віком до 14-ти років в області реєструється 1500 захворювань. Кожна третя дитина має проблеми з зором, а 56% — з поставою.

- Коли ми у своєму центрі проводимо огляди дітей і діагностуємо майже в 50-ти відсотків з них різні порушення хребта, — каже Юрій Ромаскевич, — виявляється, що ці діти постійно бувають на прийомах у дільничних педіатрів, які цього не бачать. Не помічають, чи не хочуть нічого помічати й батьки. А сколіоз у підлітків, на який більшість не звертають уваги, в 50 років може обернутися неабиякою проблемою для здоров’я. Якщо у 14-річної дитини ми спостерігаємо неодноразові підвищення артеріального тиску, то в зрілому віці — це гіпертонія, інсульт, інфаркт. Коли так йтиме й надалі, схоже, що через 2-3 десятки років робити відрахування до Пенсійного фонду буде просто нікому.

У сучасній медицині є два напрямки: лікування вже наявних патологій і так звана привентивна медицина, яка займається підтримкою здоров’я здорової людини. Вважається, що при нормальному розкладі їх співвідношення має бути 30 на 70 відповідно. У нас же зараз навпаки.

Не вселяють оптимізму й результати анкетування херсонських школярів. Більш як для 30 відсотків з них фізичне навантаження обмежується подоланням шляху з дому до школи й назад. Майже половина бувають на свіжому повітрі лише годину на добу. Третина батьків взагалі не знають, чим займаються їхні діти в позашкільний час. При цьому чверть з них «вирішують» проблеми фізичного виховання своєї дитини або через довідки від лікарів, або ж за домовленістю з вчителем фізкультури.

- Не треба далеко ходити, — говорить Юрій Ромаскевич,- всі пам’ятають резонансні події 2008 року, коли на уроках фізкультури в школах країни померли семеро дітей. До речі, всі вони були мешканцями міст. І жодної сільської дитини. Причина очевидна: сільські діти ведуть набагато активніший спосіб життя. У 2009-му році смертельних випадків у школах не було. На перший погляд, складається враження, що вжиті заходи дали позитивний результат. Насправді ж лише за перший квартал нинішнього року на уроках з дисциплін, які не мають ніякого відношення до фізичного виховання, сталися вже чотири раптові дитячі смерті.

Аналізуючи таку ситуацію, Юрій Олексійович дорікнув колишнім міністрам освіти та науки і сім’ї, молоді та спорту за те, що відмінили «Державні тести та нормативи оцінки фізичної підготовки населення України». Мотивували це рішення тим, що ці нормативи розраховані для підготовки до служби в армії і взагалі визнали їх пережитками радянського режиму. Натомість Міносвіти видало наказ «Про медико-біологічне забезпечення в школах», за яким зараз і працюють навчальні заклади.

- Невідомо, хто нові правила розробляв, на що спирався і як встиг це зробити буквально за два місяці, — говорить Юрій Ромаскевич. — Та зрештою справа не в нормативах, а насамперед — в здоров’ї нації. Тривожить тенденція фізичної, духовної та моральної деградації молоді. Тож питання це потребує вирішення на державному рівні. Якщо ситуацію докорінно не змінити, вже в недалекому майбутньому смерть на уроках фізкультури носитиме не епізодичний характер.

Працювати, як виявляється, є над чим. Протягом 1991-2001 років служба спортивної медицини в області скоротилася в 2,5 рази. Нині в обласному центрі здоров’я та спортивної медицини працюють лише 4 лікаря. Чи можуть вони «закрити» проблему? В більшості лікувально-профілактичних закладів ліквідували зали лікувальної фізкультури, немає ні відповідних лікарів, ні інструкторів.

Інша проблема — недостатня кваліфікація вчителів фізвиховання. Причина — недосконалість Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з яким, сьогодні в сільських школах розпорядником коштів є…голова сільради. І саме він вирішує, чи потрібна в школі медична сестра, чи уроки фізкультури вестиме фахівець з відповідною освітою, чи його може замінити вчитель праці, а то й, взагалі, завгосп. З таких, здавалося б, дрібних нюансів виростає серйозна проблема, яка ставить під загрозу здоров’я і життя наших дітей.

Ще один важливий пласт проблеми — методична невизначеність розподілу учнів на основну, підготовчу та спеціальну групи. В більшості шкіл він існує лише на папері. За результатами незалежного дослідження, проведеного в навчальних закладах Києва та Полтави, лише 17-18% школярів на уроках фізкультури можуть виконувати навантаження, передбачені шкільною програмою. Решта повинна займатися в підготовчій та спеціальній групах. Але, якщо спецгрупи формуються на основі довідок лікувально-консультативної комісії, що передбачено законодавством, то визначення стану фізичного здоров’я дитини, якій треба займатися в підготовчій групі — питання теоретичне.

У 2008 резонансному році в більшості навчальних закладів уроки фізкультури взагалі не проходили — аби чого не сталося, бідкається Юрій Ромаскевич. Щоправда, після трагічних подій вийшов наказ про збільшення кількості начальних часів з фізвиховання. По суті ж їх зменшилося на 18-20%. Приміром, виші мають право на чверть корегувати навчальні плани. І вони відкорегували…. за рахунок фізкультури.

Не йдеться про те, що фізичне виховання має бути основним предметом в навчальних закладах, але, щоб в майбутньому ми мали здорові покоління, ця дисципліна необхідна, вважає головний лікар обласного центру здоров’я. І викладати її повинні кваліфіковані фахівці. Та разом з тим він змушений констатувати, що сьогодні лікарсько-педагогічного контролю на заняттях фізкультури в навчальних закладах області практично немає .

Є дві сторони медалі: якщо штатна одиниця медичного працівника в закладах освіти закріплена за управлінням охорони здоров’я, цей фахівець регулярно проходить курси підвищення кваліфікації, атестується і таке інше. І зовсім протилежна картина, якщо працівник підпорядкований управлінням освіти та науки чи сім’ї, молоді та спорту.

- Я вже три роки «стукаю в двері» цих установ з однією пропозицією, — каже Юрій Ромаскевич, — давайте навчати середніх медичних працівників освітніх закладів, причому безкоштовно. Методики визначення фізичного здоров’я населення достатньо прості і не потребують дороговартісного обладнання. Утім, вони дозволяють не допустити фізичного перенапруження дітей, що може привести до небажаних наслідків. Уже 18 років в Україні є відповідна розробка професора Опанасенка. Однак хто її використовує? — Ніхто. Єдина установа, яка готова це робити, наш центр. Ми готові сьогодні безкоштовно навчити кого завгодно, щоб ця практика була в кожній школі. Але у відповідь я чую — ні. Чому?...

Треба сказати, що тих, кому адресоване це запитання, на конференції як раз і не було. Втім, дослухатися проблем, порушених учасниками заходу, їм, напевно, таки доведеться. За результатами роботи, на конференції прийнято ухвалу, яка буде направлена до відповідних владних установ. Бо ж дійсно, йдеться про проблему державної ваги .