Наприкінці минулого року Верховна Рада України прийняла постанову «Про інформацію Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо діяльності правохоронних органів у зв'язку з поширенням останнім часом у засобах масової інформації повідомлень про вчинення злочинних дій проти статевої свободи та статевої недоторканності неповнолітніх та розповсюдження дитячої порнографії». Поява цього документа — свідчення тривожної ситуації у сфері суспільної моралі. Йдеться не просто про порушення прав людини, а про серйозні злочини щодо найменш захищених верств населення, щодо тих, хто тільки-но починає своє життя, і не може адекватно реагувати на шкоду, завдану психічному та фізичному здоров'ю.

На жаль, підстав бити тривогу більш, аніж достатньо. Наші підлітки живуть у викривленому світі, де змістилися полюси добра і зла. Хоча, власне, добра взагалі мало у нашій повсякденності. Добро стало ознакою слабкості, а жорстокість та цинізм — ознакою сили. Однак мусить бути вихід, суспільство повинно зробити належні висновки і вжити заходів, аби змінити ситуацію.

Один з можливих варіантів дій — говорити про порушення у сфері статевої недоторканності людини на повний голос. Хоча, з іншого боку, тема розмови вимагає відповідної делікатності. Нещодавно спеціалісти служби у справах дітей районної державної адміністрації з працівниками міліції, колегами з районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відділів освіти та з питань сім'ї, молоді та спорту райдержадміністрації спільно доклали зусиль для вирішення конфліктної ситуації у Лазурненській ЗОШ. Старшокласники цієї школи вдалися до «сучасної» розваги — фотографували на мобільний знущання над однокпасницею. Спіймані на гарячому, юні негідники намагалися в усьому звинуватити жертву. Педагогічний колектив також зайняв невідповідну позицію. До потерпілої дитини педагоги пред'являли свої претензії, не знайшла дівчинка підтримки і у близьких людей. Не дивно, що зацькована дитина вдалася до відчайдушного вчинку, і тільки щаслива випадковість допомогла уникнути трагедії. Лише цілеспрямовані зусилля усіх служб, кропітка робота психолога допомогла потерпілій дівчинці сприйняти те, що з нею сталося, адекватно, перестати звинувачувати себе, і, зрештою, повернути втрачену віру у життя і у власні сили. А винні понесли заслужену покару.

Тут хотілося б особливо застерегти дорослих — ні в якому разі не звинувачуйте підлітка у тому, що сталося, навіть якщо є незаперечні докази, що дитина сама спровокувала насильство. Найчастіше так і буває, але це свідчення необережності дитини, а ще — відсутності у її душі відчуття родинного тепла і затишку. Якщо вже сталася біда, пам'ятайте — внутрішній світ дитини зруйновано, у цьому стані вона може заподіяти собі серйозної шкоди. У підлітків немає відчуття небезпеки, вони дуже ранимі і беззахисні. Тому правило перше — спочатку загоїти рани, правило друге-розібратися у ситуації з участю кваліфікованого спеціаліста, психолога.

Дивлячись на сьогоднішніх підлітків, батькам взагалі хочеться порадити — відвідуйте психолога, потоваришуйте з ним, навіть якщо ваша дитина цілком благополучна. Або читайте спеціальну літературу, самі ставайте психологами для свого сина чи доньки. Якщо надворі мороз, ви проконтролюєте, чи тепло вдягнулась дитина. А наша суспільна ситуація може травмувати гірше, аніж природні явища.

Гірше за все, що у суспільстві немає чіткого осуду щодо злочинів у сфері статевої свободи. Смакування гострих тем спровокувало бездумне ставлення до чужої біди, адже за кожним недвозначним епізодом — чиясь зруйнована доля. Хотілося б нагадати про це і тим, хто пише, і тим, хто читає, що цивілізована людина повинна поважати себе і інших, а не забруднювати свою свідомість.

Можливо, настала пора і для радикальних заходів щодо захисту статевої свободи та суспільної моралі. Ось тут уже простір діяльності для громадських організацій та політиків. Чому б не взяти передвиборчим гаслом, скажімо, введення цензури щодо популяризації статевих збочень, розпусти, якими переповнені наші ЗМІ? Це дало б змогу об'єднати людей, які виступають проти розтління суспільства, і врятувати наших дітей, їх майбутнє.