Шляхи-дороги на Херсонщині незлим тихим словом не згадують хіба що люди, котрі не мають ніякого відношення до транспортних засобів або далі рідного села нікуди не виїжджають. Решта жителів сіл і містечок з дорожніми негараздами стикаються мало не щодня. Великих клопотів додала сільським шляховикам минула зима, залишивши на дорогах вибоїну на вибоїні. А це — територіальні, районні та сільські дороги. У Нововоронцовському районі, наприклад, їх щодня «лікують» працівники філії райавтодору, яку очолює Сергій Синиця.

Тільки-но траса звільнилася від льодового панциру та снігу, шляховики сумлінно взялися до роботи. На жаль, у них бракує вантажівок, тракторів та іншої спеціальної техніки й обладнання, без яких працювати дуже важко.

— Починаючи від межі з Бериславським районом, вже змогли на 20 кілометрах у напрямку до Нововоронцовки зробити ямковий ремонт шляху гарячим асфальтобетоном, але ще залишилося майже стільки ж, — розповідає начальник філії райавтодору Сергій Синиця. — Сумлінно працюють на ремонті доріг шляховий майстер Ігор Бабуцький, механізатори Віктор Феськів, Василь Вересюж, водій вантажівки Василь Вовк, дорожні робітники Андрій Нагайцев, Федір Чирка, Андрій Ва-рава, Іван Мандрика, Олександр Бульчен-ко та інші.

Як не розпитував у Сергія Володимировича, чому нововоронцовським шляховикам доводиться за 100 кілометрів возити гарячий асфальтажз Каховки, хоч ще кілька років тому вони мали свій асфальтобетонний завод, так нічого конкретного і не почув. Та це й зрозуміло. На цій посаді Сергій працює лише близько року. В ході журналістського розслідування вдалося встановити ось що.

Не одне десятиліття нововоронцов-ський АБЗ був притчею во язицех у сотень жителів райцентру та об'єктом уваги ЗМІ. Побудований за кілька кілометрів на південній околиці селища, завод отруював не лише повітря кількатисячного райцентру, ай завдавав значної шкоди зеленим насадженням. Якби місце під будівництво АБЗ свого часу відвели віддаленіше від населеного пункту, особливих проблем не існувало б.

Крім цього, тут не було обладнано спеціальної лабораторії, а саме виробництво асфальтобетону приносило лише збитки. Це й стало причиною, аби поставити хрест на нововоронцовському АБЗ. Тепер сільським шляховикам зараз доводиться витрачатися на поїздки вантажівкою за гарячим асфальтом майже за 100 кілометрів в інший район області. Неважко підрахувати, в яку копійку їм влітає ця «розкіш»...