140-річчя від дня народження В.Г.Леніна відзначалося у Цюрупинську з ленінською скромністю, яку біографи виділяли як одну з головних рис характеру цієї непересічної людини. Кілька десятків людей, передусім членів Комуністичної партії України, на чолі з першим секретарем райкому Ольгою Петриченко з цієї нагоди провели мітинг у центрі Цюрупинська біля пам'ятника засновнику першої у світі соціалістичної держави.

Все було, як годиться біля такого монумента, який до того ж визнаний владою цінністю культури: покладання квітів, промови під партійними прапорами. Очевидно одне: як би не ставилися до особистості Леніна, його ідеї і, головне — практичне, хай і дещо деформоване їх втілення у життя, змусили, так само примусово рахуватися «властьімущим» з людиною праці. Можливо, тому соціалістичних революцій, як прийнято називати Велику Жовтневу, не сталося в жодній з країн після Росії. Однак і таких успіхів у наздоганянні часу, хай і з викривленням самої ідеї, не було, крім СРСР, теж ніде. Тим, хто вважає себе зобов-'язаним всім хорошим ленінській державі, сьогоднішнім прихильникам ленінських ідей, напевно, пригадуються розпачливі слова Сталіна, які він ніби-то сказав членам політбюро в перший день минулої війни: «Ленін нам передав таку державу, а ми її прос.ли». Тоді, яквиявилося, все-таки не проґавили, завдяки чому й маємо свято Великої Перемоги. А що сталося потім, не так давно, відомо всім.