Побувавши в гостях у племінника, проїхав Білорусію вздовж і впоперек. І лише в одному випадку побачив купку сміття. В одному! Всюди ідеальна чистота. Подумав: не можна очистити всю країну за один день. Просто наші брати з Білорусії живуть так. Чистота і порядок — це і політика держави, і потреба душі кожного білоруса.

Позаду залишилась ідеальна щодо чистоти Білорусія. Попереду — засмічена Україна, область, рідне місто. Не варто бути навіть суворим цінителем благоустрою, аби побачити разючу картину з тим, як живуть білоруси. Нам же не привозять сміття з Херсона, Голої Пристані чи Каховки.

Більшість жителів нашого міста звикли, аби за всім стежили і прибирали комунальники. А комунальники, як і місцева влада, навпаки, прямо кажуть — після всіх ми не приберемо, із сміттям повинні боротися добропорядні жителі, обурені тим, що коїться навколо. Мовляв, винуваті не ми, а ваші сусіди, ось з ними і розбирайтеся. У випадку із сміттям — повна бездіяльність. Увесь Цюрупинськ заріс брудом та сміттям. Навіть після проведеного 24 квітня загальноміського суботника не все прибрали.

Не киваючи на владу, бо донедавна і сам був владою, обіймаючи посаду міського голови, вирішив провести соціальний експеримент. На будинках N5 по вул.Миру та N122 по Пролетарській вивісив оголошення. Мовляв, так і так, шановні жильці, я, депутат районної ради М.А.

Слюсаренко, запрошую всіх небайдужих до участі в суботнику по наведенню порядку та благоустрою нашої прибудинкової території. І пояснив, чим будемо займатися: прибиранням та вивезенням сміття, обкопуванням дерев, посадкою квітів та ін.

Наскільки адекватно буде діяти в даному випадку не влада, а самі жильці, особливих ілюзій не виношував. Так і сталося. З кількох сотень жильців зібралося, всього 11 чоловік. Але це наш кістяк по наведенню порядку в місці, де живемо. Сподіваємось, що наш приклад наслідують жильці інших будинків. Адже бруд всюди однаковий.

Люди, що живуть у Білорусії, вважають СВОЄЮ країну, місто, вулицю, будинок. Не забуваючи при цьому справно сплачувати податки, а раз так — вимагати активнішої роботи і від комунальників. Але ж і самі не смітять.

Там живуть такі ж люди, як і ми. Але у звинуваченнях влади ми шукаємо виправдання власної бездіяльності. А треба не шукати причину, а братися за лопату, граблі. Або ще краще — не смітити!

Мій соціальний експеримент вдався. Хай небайдужими виявилось всього 11 чоловік з двох багатоповерхових будинків, серед них навіть двоє школярів молодшого віку, але початок зроблено. За нас ніхто не наведе порядок у нашому домі.