Немає кращої пори, ніж дитинство. Коли дивишся на безтурботні оченята маленьких діток, мрієш, щоб усі вони були здоровими та щасливими, а коли підросли, стали на правильний шлях і ніколи не зраджували ідеалам добра, миру і справедливості. А головне, щоб нащадки Перемоги більше ніколи не допустили війни та не забули своїх героїв, які ціною власного життя і здоров'я подарували мир цілому світу. Героїв, у яких майже не було дитинства та молодості.

...У 65-у річницю Великої Перемоги хочеться згадати не тільки подвиги солдат-фронтовиків, а й їхніх дітей, яких зараз так і називають — діти війни. Переконаний, по-своєму і вони воювали. На тендітних плечах ще зовсім маленькі діти носили снаряди та ящики з патронами. Не встигнувши відчути як слід життя, кожен з них під час війни перебував за крок від смерті, варварське бомбардування, численні обстріли, окупація та евакуація, які супроводжувалися голодом і холодом, з маленьких за віком дітей передчасно зробили дорослих за світосприйняттям людей. А ще на їхні юні плечі випало тяжке випробування: відновлювати вщент зруйноване народне господарство. Більшість заводів, фабрик, колгоспів та радгоспів відбудовувати заново довелося саме їм.

Приєднуючись до всіх теплих привітань, які тільки можна було почути у День Перемоги, закликаю сучасну юнь у буремному часоплинні життя на мить зупинитися, поки є така можливість, завітати у гості до своїх дідуся та бабусі, ще раз обняти та поцілувати їх. І обов'язкова запитати про непрості воєнні та повоєнні роки, про їхнє обпалене війною дитинство.

Зі світлою Перемогою всіх нас!