Те, що 65-річчя Великої Перемоги у Херсоні мало бути особливим, не сумнівався ніхто. Підготовчі заходи розпочалися за кілька місяців до заповітної дати. Втім, вже у перші ранкові години 9 Травня стало зрозуміло: розмах свята перевершить усі сподівання і ветеранів, і городян, і гостей міста. Такого Херсон ще не бачив

Дух Перемоги огорнув усі домівки, вулиці, навчальні заклади, установи та підприємства. Ранок ледь вступив у свої права, а люди, вбрані, як на найбільше свято свого життя, випромінюючи невимовну радість, поспішають до центру. З колонок, що на обласному будинку профспілок, лунають містом улюблені фронтові пісні.

Від проспекту Ушакова, а далі вулицею Перекопською, через парк Слави аж до схилів Дніпра, де горить Вічний вогонь, у живому коридорі вишикувалися вдячні нащадки Великої Перемоги — учні місцевих шкіл. Поряд ще один живий коридор за покликом серця утворили пересічні городяни. В очікуванні чогось величного і незабутнього дихання стає тяжким, переривчастим... І ось на головній вулиці міста з'являються перші військові автів-ки. У них — щасливі і усміхнені ветерани, увінчані десятками орденів та медалейгЧилють привіти. За лічені хвилини машини потопають у квітах. З вуст херсонців лине радісне «Вітаємо». Руки втомлюються від оплесків, а очі блищать сльозами.

Колона росте на очах і на порозі парку Слави сягає близько півсотні тисяч людей. Кілька десятків ветеранів, ті, кому ще під силу пересуватися самотужки, з гордою поставою йдуть на чолі переможної ходи.

Ось він, мовчазний Вічний вогонь. За якусь мить підніжжя пам'ятника рясно встеляють квітами, наче до ікони, прикладають до нього вуста. Діти, онуки й правнуки ветеранів Великої Вітчизняної все йдуть і йдуть сюди, віддаючи шану своїм дідам і прадідам. Усім тим, хто подарував мир Україні, Європі і світові.

— Внимание! — звернувся до присутніх народний артист України Василь Чорношкур, і десятки тисяч херсонців довкола затамували подих.

Такого еще не бывало и встарь! Пусть радость отсюда гремит, не смолкая. Праздником мира вошел в календарь Праздник Победы, 9 Мая.

На жаль, мільйонам людей, котрі, не вагаючись, віддали свої життя за мир на землі, ці істинні слова вже не почути. На їхню честь тут, під обеліском, розпочинається панахида. Слова, які промовляє архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн і пошепки повторюють усі люди, однією спільною молитвою піднімаються високо в небо.

А далі на ветеранів та нащадків їхньої Перемоги чекає привітання від Президента України Віктора Януковича. Лист-поздоровлення зачитує голова облдержадміністрації Анатолій Гриценко. Слова вдячності ветеранам виголошують голова облради Володимир Демьохін, мер Херсона Володимир Сальдо, народний депутат України Катерина Самойлик і багато інших.

Справжній апофеоз свята на схилах Дніпра — парадна хода. У ній взяли участь близько тисячі військових. І знову, наче на біс, їдуть фронтові автівки, свої вітання шле солдат воєнного бронетранспортера. Незабутні враження у херсонців викликав і величезний червоний прапор, той самий, під яким радянські солдати захищали рідну землю від фашистських загарбників. Розміром 8 на 9 метрів, в оздобі червоних надувних кульок, він здійнявся у небо Херсонщини.

...Передавання нащадкам символічного Вічного вогню, покладання квітів до пам'ятника Невідомому солдату, смакування справжньої солдатської каші, концерти на різних майданчиках міста і святковий вечірній салют. Усе це було далі. Херсон ще довго житиме відчуттям переможного ювілею. І за цю Велику Перемогу завдячуватиме ветеранам віками.