Минулого четверга, 6 травня, у Херсоні мала відбутися презентація книги «Дивізія Галичина» у запитаннях і відповідях».

Ця книга — вже третій проект Майдану «у запитаннях і відповідях». Раніше було видано «УПА у відповідях Василя Кука» та «Нахтігаль» у відповідях Мирослава Кальби».

Упродовж трьох місяців читачі сайту Майдан ставили питання та отримували відповіді від вояків дивізії Богдана Маціва та ЛеонідаМухи.Власне, книжку й створили у формі питань і відповідей. До Херсона приїхали автор проекту Ярослав Сватко (журналіст, ведучий програми «Вівторок» на львівському телебаченні) та один зі співавторів — 85-річний Леонід Муха.

Львів'яни мали на меті представити книгу , а також дати відповіді на всі питання, пов'язані з цією досить неоднозначною сторінкою нашої історії.Та вже у дворику перед офісом «Народного контролю», де мала відбутися презентація, їх зустріла агресивно настроєна юрба під червоними прапорами й «ан-тифашистськими«гаслами та типовою (майже слово в слово!) радянсько-комуністичною риторикою.Очолював групу людей похилого віку випещений досить молодий чоловік, дещо переобтяжений золотими прикрасами. Пікетувальники від імені всіх херсонців дуже голосно кричали, що не допустять «присутності фашистських прихвостнів» у нашому місті.Просто цікаво: хто й коли надавав їм повноваження говорити за всіх? Це нічого вам не нагадує — «на прохання трудящих, наприклад»? Ці ж особи увірвалися до приміщення й фактично зірвали презентацію відверто хамською поведшкою, яка у нормальної людини нічого, окрім сорому за своє місто, викликати не може. А як же правила дискусії, як щодо уміння й необхідності вислухати іншу сторону. І чому таке, вибачте, твердолобе, зашорене, за-зомбоване переконання у Правильності лише власних поглядів?

Наша сучасниця, видатна українська поетеса Ліна Костенко назвала те, що відбувається в нашій країні сьогодні, «галопуючою шизофренією», і з нею важко не погодитися. Бо людські и культурні цінності дійсно перевернуті з ніг на голову, а хамство для певної частини суспільства стало звичною манерою поведінки і навіть способом життя.

Російський письменник ЬІ філософ Дмитро Мережковський ще у 1906 (за деякими джерелами — у 1905) році пророчо застерігав країну від «грядущого хама». Саме так називав він людину майбутнього соціалізму, якій приписав релігію «ситого пуза і повного аморалізму». У майбутньому він бачив «обличчя хамства, яке йде знизу — хуліганства, босяцтва, чорної сотні. Мережковський що «з руїн, із пожарищ — нічого не виникне, окрім «грядущого хама». І дійсно, коли цілеспрямовано знищували справжню еліту української нації: учедих, письменників, правозахисників, священиків,трударів, охрещених куркулями за небажання ділитися заробленим зі злиднями й неробами — хто стояв за всім цим? Саме він, той самий хам, нащадки якого намагаються й сьогодні перетворити людей на зграю зазомбованих тварин, готових за першою ж командою: «Ату його!» знищити будь-кого, ні про що не замислюючись і нічого не аналізуючи...