Моніторинг закордонних ЗМІ свідчить: світова громадськість не схвалює політику української влади щодо здачі національних інтересів на догоду Росії

Попри відверту проросійську позицію, команда Віктора Януковича намагається зробити вигляд підтримки своїх дій Заходом. І, на перший погляд, їм це вдається. Влада США, отримавши відмову України від збагаченого урану, «закриває очі» на Януковича. А частина по-літикуму консервативної Європи, пам'ятаючи газову кризу 2009 року, живе ілюзією, ніби поглинання Росією України забезпечить 'їм газову стабільність. Та й зрештою не розуміють, ані в Білому домі, ані в Брюсселі, що Янукович відверто і красиво бреше про стабільність і свободу слова в Україні під час візитів на Захід. Поки що не вірять або ж роблять вигляд. Західна преса, на відміну від політиків, висловлюється про дії Януковича більш критично. Також мали місце два серйозні скандали за участі представників нашої влади та європолі-тиків. Таким чином, можна передбачити, що уже зовсім скоро вслід за ЗМІ та експертами відкрито критикувати чинну українську владу почнуть і західні політичні лідери.

Як би не намагалася українська влада за допомогою цензури в ЗМІ та постановочних фото з закордонними лідерами демонструвати повну підтримку Заходом своїх дій, факти свідчать, що все далеко не так однозначно. Наведемо цілу низку цитат із публікацій у західних ЗМІ.

Тільки-но Януковича обрали Президентом, як американська The Financial Times констатувала, що Віктор Янукович є «вельми корисною політичною вивіскою» для «магнатів українського бізнесу».'Разом із тим, у статті йдеться, що над Януковичем відверто сміються й у середовищі російської політичної еліти. Мовляв, Путін як офіцер КГБ і Янукович як колишній ув'язнений — це абсолютно неепівставні постаті. А британська The Guardian зазначила, що «навіть за мірками посткомуністичної політики Янукович — декласований елемент».

Інформелужба французької RFI розкритикувала слова українського президента, що «російський народ, може, ще не розуміє до кінця тієї ціни стабільності, яка є в Росії», і оцінити її він зміг би, якби Росії додали «політиканів» з України.

«Дивно чути це від людини, що керувала найбільшою парламентською фракцією, яка найбільше зробила для того, щоб шуканої їм стабільності на Україні не було за всі два роки прем'єрства Юлії Тимошенко», — констатує видання.

Дісталося Януковичу і за здачу урану. Німецька Die Welt підкреслила, що США 10 років безуспішно намагалися Україну відмовитися від останньої партії свого збройового урану.

«Протягом тривалого часу ця друга за площею після Росії країна в Європі міцно трималася за цю «гарантію безпеки» для того, щоб лякати агресорів», — підкреслює видання.

Зрозуміло, що основної порції рецензій Янукович удостоївся, обмінявши газ на флот. Такого на Заході просто не розуміють, тим паче, враховуючи як це відбувалося. Австрійська Die Presse дає коментарі експертів, які підкреслюють, що через економічні проблеми українська влада йде на сумнівні домовленості з Росією, по суті порушуючи Конституцію, і доводить свою нездатність стратегічно мислити. А страждає суверенітет.

Financial Times (Великобританія) пише, що штаб російського флоту в Україні, зокрема розвідувальні кадри, «є каталізатором, який може за командою роздмухати заворушення (як зробили південно-осетинські лідери, що призвело до російсько-грузинської війни в 2008 році). Україна не буде справді незалежною, поки вона не буде вільна у своєму зовнішньополітичному виборі, а присутність Чорноморського флоту гарантує, що вона не матиме свободи вибору ще довгі роки».

Американська Washington post цитує одного з впливових посадовців з адміністрації Буша Девіда Дж. Креймера. На його думку, ця угода «живить деякі з найгірших інстинктів в російській психології» щодо колишнього Радянського Союзу.

«Їм могло здатися, що вони на коні, і зазвичай росіяни переоцінюють свої можливості і роблять це непродуктивним шляхом, який не приносить жодної користі», — зазначив Креймер.

А ось цитата про підписання газофлотсько-го договору Януковича—Медведева з німецької Frankfurter Allgemeine Zeitung: «Янукович продемонстрував, що його слова про «позаблоковий» статус України є порожніми балачками. Невипадково саме в цей день, 21 квітня, російська цариця Катерина II Велика у 1775 році запровадила в Україні кріпацтво».

Авторитетна німецька радіохвиля Deutsche Welle відзначила, що нова газова угода є стратегічним успіхом політики Кремля і тимчасовою вигодою для Януковича і купки впливових підприємців.

«Але на зовнішню політику України до 2042 року накладено пута. Базування Чорноморського флоту в Криму аж до середини XXI століття позбавляє Україну свободи маневру в зовнішній політиці. Кремль домігся свого», — йдеться в репортажі кореспондента ЗМІ.

бищеперерахований цитатник впливових західних ЗМІ з критикою діяльності української влади далеко не вичерпний. Тож наївно вірити в слова спікерів влади про всесвітній «одобрямс» Януковича. Тим паче, що в день ратифікації «газо-флотської» угоди, 27 квітня, відбулися два вражаючі випадки, які багатьом європейцям «відкрили очі» на українську владу. А саме, як повідомляє «Українська правда», охоронці Віктора Януковича у Страсбурзі не пускали в загальний туалет у той час, коли там знаходився їх шеф, генерального секретаря Ради Європи Ягланда Торбйорна. А голова Верховної Ради Володимир Литвин на свій розсуд потрактував слова, сказані йому у телефонній розмові Президентом Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Мевлута Чавушоглу. Через прес-службу спікер заявив, що очільник ГІАРЄ засудив дії опозиції в парламенті під час ратифікації. Як потім зізнався Чавушоглу, він такого не говорив. Тож неважко здогадатися, що зовсім скоро на нас чекає просто шквал негативних оцінок політики Януковича західним світом. Втримати це владі уже не вдасться, тим паче, що центральні українські телеканали один за одним заявляють, що не збираються підкорятися політичній цензурі Адміністрації Президента.