З появою перших осередків українських політичних партій (УПСР та УСДРП) розпочалися процеси політичної диференціації українського руху. Головною політичною подією липня 1917 року стали перші демократичні вибори до Херсонської міської думи. Осередки українських соціалістичних партій відмовилися блокуватися на них з позапартійним товариством «Українська Хата» і увійшли в єдиний соціалістичний блок. В результаті перемоги цього блоку українські соціалісти здобули 17 депутатських місць, а за окремим «українським списком» товариства «Українська Хата» зміг пройти лише один гласний (кандидат — ред.) — Євген Яковенко.

«Українська Хата», як політична організація херсонського українства, швидко втрачала свій авторитет. Починаючи з осені 1917 року, товариство спіткали перші труднощі: брак коштів, відсутність приміщень, політичні утиски, розчарування у культурницькій роботі на фоні загострення політичної кризи. Наприклад, 22 жовтня на загальних зборах товариства з 500 членів було усього 50... Доповідачі констатували, що робота «Хати» зосередилась лише на прийнятті політичних заяв та продажу книжок.

Драматично-музичний гурток та хор «співаків з української молоді», які були створені наприкінці квітня — в травні 1917-го й планували щотижневі літературні ранки, концерти-вечірки, вистави, розвалилися... Гуртківці спочатку провели декілька заходів для членів товариства та широкого загалу, віднайшовши приміщення в залі Вій-ськово1фельдшерської школи, а потім — в залі губернського земства. Але, як писав Іван Челюк, «...з перших же кроків з'ясувалось зовсім неможливе становище із справою відшкодування помешкання для улаштування концертів чи вистав. Звичайно, що при таких умовах не можливо було вести більш-менш планомірної роботи» . Всі спроби знайти постійне приміщення закінчувалися невдачею. Всі звернення до міської думи, доповіді, листи залишалися без відповіді. І спочатку припинив свою роботу драматичний гурток, який так і не поставив жодної з вистав, а потім перестав існувати й хор.

Товариство мало певні труднощі у видавничий справі, а також у придбанні та розповсюдженні українських книжок. Але спочатку все розвивалося дуже добре.

Ще у березні 1917-го, Микола Чернявський, Нестор Малеча та інші діячі «Української Хати», вирішили терміново організувати видання українських книжок. За короткий час був налагоджений випуск листівок та брошур. Першими побачили світ і з успіхом розійшлися «Українські революційні пісні» (3 тисячі примірників) та Статут товариства «Українська Хата» (2 тисячі примірників).

Влітку у книжковому магазині «Української Хати», як повідомляли місцеві газети, продавалася брошура Миколи Чернявського «Україна, автономія і федерація», яка, до речі, за кілька місяців витримала три видання і мала схвальні відгуки навіть діячів Центральної Ради. Окрім двох тисяч примірників політологічної розвідки Миколи Чернявського, у книжковому магазині товариства до жовтня 1917 року було продано 25 тисяч примірників різних книг та брошур, які надходили до Херсона з усієї України. Збереглися назви книжок, які продавалися влітку 1917 року в магазині: : «Хто ми і чого нам треба?» (ціна 15

коп.), «Як жив Український народ» (ЗО коп.), «Український буквар» (50 коп.), повний «Кобзар» Т.Г. Шевченка (2 крб. 50 коп.), «Якої нам треба школи» (25 коп.), а також книги Грушевського, Гринченка, Кащенка, Возняка, Коломийченка, Русової, Франчука, Франка, Огіенка, Чепіги, Кобилянської, Черкасенка, Шевченка, Волховського, Маковея, Хоміна, Хоткевича, Дікштейна, Чередниченка, Загірної, Петровського («Бережіть могили»), Островського («Руйнування Батурина»), листівки «Українські революційні пісні», «Євшан-зілля», «Козачий кістяк», «Саул», «Каменярі» та інші. Був також багатий вибір соціал-демократичної та соціал-революційної літератури.

«Але, — як зазначалося у документах, що зберігаються в державному архіві Херсонської області, — для розвитку книжкової справи потрібно було все більше коштів, а культурно-просвітня інституція, якою була «Українська Хата», їх дістати була не в змозі».

Так з'явилися плани реорганізації роботи «Української Хати», створення власних національних кооперативів (видавничого, кредитового та споживчого), як підтримали розвиток просвітницької справи. Ці ідеї активно пропонував Іван Микитович Челюк. Наприкінці жовтня Микола Чернявський пішов у відставку, а товариство очолив відомий кооперативний діяч, український есер Іван Челюк» 5 листопада на чергових загальних зборах він запропонував реорганізувати товариство в «Просвіту» і орієнтувати його виключно на вирішення культурно-просвітницьких завдань. Цей крок викликав жваві дискусії. Суперечки були настільки палкими, що пізніше довелося навіть письмово вибачатися.

Збори вирішили: «...позаяк політичний бік обслуговують політичні українські партії», перетворити «Українську Хату» на «культурно-освітнє» товариство і визнали за необхідність створення українських кооперативних товариств, бо «вони дуже необхідні, щоб об'єднувати наше українське громадянство в ріжних напрямах — економічному і культурно-освітньому».

6 грудня 1917 року новий голова «Української Хати» Іван Челюк звітував: «Членів організації 527 чоловік, від яких поступило членських внесків 1926 карбованців. За листопад продано книжок з книгарні товариства на 2334 карбованця. Розпочався запис на курси української мови, які влаштовуються товариством для служачих в ріжних громадських і урядових інституціях. Поки що записалося із служачих Губерніальної земської управи 35 душ, в інших інституціях 15 чоловіків, серед служачих Казенної палати коло 40 душ... Колективні заяви про бажання бути слухачами курсів приймає член Ради Товариства М.Чернявський в губерніальній земській управі». і- В грудні планувалося відкрити при військовій філії «Української Хати» школу грамоти для вояків Гайдамацького куреня, провести три вечірки (українського гумору, українських колядок та вечірку на честь Миколи Чернявського), а також влаштувати українські ялинки для дітей.

Цей період в історії просвітянського руху проходив під знаком карколомних політичних подій, що відбувалися у Петрограді та Києві: петроградський збройний заколот та створення Ради Народних Комісарів і київське проголошення Української Народної Республіки.

У Херсоні у цей період за пропозицією прибулого з Одеси Зиновія Висоцького створюється Революційна Рада (рада революційних організацій), яка зробила спробу об'єднати усі організації Херсона, незалежно від національної орієнтації, на єдиній платформі «політичного українства», тобто визнання влади Центральної Ради. З Одеси ж до Херсона на підтримку української влади в грудні прибули підрозділи гайдамацького куреня.