За двадцять кілометрів від Скадовська розташоване найбільше в Херсонській області озеро — Устричне. Воно лежить на материковій кореневій ділянці між островами Тендра та Джарилгач. Тут немалоло соер-Кефальне, Криве, Прокоф'євське, Кругле та найбільше з них Устричне. Вперше воно зображене на карті Пйома де Боплана у1648 році і протягом століття називалось Солоні води. Ці озера мають найбільш перспективні поклади сульфідних мулових грязей, запаси яких складають біля 100 тисяч кубометрів в кожному.

На захід від селища Лазурне розташоване солоне озеро Устричне, лагунного походження. Від Чорного моря воно відокремлене пересипом, який теж являє собою косу, а вона є своєрідним продовженням Тендрівської, або початком Джарилгацької коси. Раніше пересип періодично сполучалася з відкритим морем протокою. Колись це озеро сполучалося також з Джарилгацькою затокою. Це можна було бачити на картах XVIII століття та початку XIX століття. Лише на карті 1811 року вказується озеро з протокою й, нарешті, в 1823 році озеро зветься Солоне. Розміри озера 3200 на 2000 метрів, площа майже 4 квадратних кілометри, глибина від півметра до 3 метрів.

Вперше рекреаційні властивості Джарилгацької затоки описав професор Рішельєвського ліцею Християн Гассгаген у 1852 році, в праці «Результаты химических исследований морских, озерных и лиманных вод и грязей Новороссийского края» (Одеса). Дані про цілющі якості озера Устричного наводить у 1855 році і доктор медицини та хірургії Кіндрат Грум в книзі «Описание минеральных вод, лечебных грязей и купаний». Останній пише, що в озері дуже багато різної риби та устриць. Він також дав медичні рекомендації щодо купання в озері та користь грязьових ванн.

А на початку XX століття на озері Устричному збирали сіль. Монопольне право на добуток солі мала фірма Луцкого і Компанії. Щорічний видобуток самоосадної солі на озері Устричному сягав 250 тисяч пудів, тобто 4000 тон.

А яке воно, озеро Устричне нині? 15 та 16 травня цього року, ми шестеро вихованців Центру дитячої та юнацької творчості, разом з директором Центру О.М. Лихови-дом, вирушили в екологічний похід навколо озера. Що нам кинулося в очі? Заболоченість та зарості очерету вказують на те, що озеро втратило колишню солоність. Відсутні будь-які живі істоти з світу тварин чи птахів. Риби ми теж в озері не помітили, не кажучи про устриць. Подолавши значну відстань з північного боку озера ми перепочили у селі Більшовик Голопристанського району та вийшли • на південь від озера. На шляху від Більшовика до Лазурного ми спостерігали сотні, а можливо й тисячі пластикових та скляних пляшок від різних напоїв. Екологія Чорного моря знаходиться під загрозою. В тій частині берега, що знаходиться за межами населених пунктів ми бачили мертвого двометрового осетра, мертвого дельфіна, сотні мертвих викинутих на берег крабів та рапанів.

В рамках походу ми зустрілися із головою Лазурненської селищної ради О.В. Белим. Він розповів нам про екологічні проблеми, котрі стоять перед селищем, пов'язані із озером Устричним, а більше із розмиванням берегу, адже без пляжів не буде курорту. Голова показав нам проект рекреаційного майбутнього озера Устричного та зони біля нього. Наприкінці походу ми мали можливість побувати в місці, де починається острів Джарилгач, від нього Лазурне відділене лише кількаметровою протокою. Хочеться подякувати за цікаву експедицію Олега Миколайовича Лиховида та Олександра Валентиновича Белого.

A. Мельниченко, Ю. Гпадкий, С. Сидоренко,, В. Саврадим, B. Мельничук, Д. Кдновалюк, вихованці –ЦДЮТ