Ми 61 раз відзначаємо Міжнародний день захисту дітей. Це свято встановлене у Парижі Радою міжнародної демократичної федерації жінок у 1949-у році, які заприсяглися „боротися за міцний мир, як єдину гарантію щастя дітей».

Часи змінюються, змінюються й орієнтири. І сьогодні не лише міцний мир у глобальному масштабі може виступати єдиним гарантом дитячого щастя, а й мир у дуже локальному його значенні-миру сім'ї, де виховуються діти, а ще-достаток, висока людська мораль, патріотизм та інші високі людські якості.

Якщо ж Президент (Ющенко це робив постійно) втокмачує не лише дітям, а й всьому суспільству, що „його народ» — це „маленькі українці, українцями великими вони ніколи не стануть. „Маленькими» й на пенсію вийдуть. І собі подібних народять.

Якщо батьки по життю поводяться аморально, то їхні заклики до високого і духовного в дитині не проростуть.

Якщо діти одних зростатимуть у розкошах, а діти інших — у злиднях, то марно чекати від них, що вони порозуміються в дорослому житті.

Тому діти дійсно потребують захисту — від бездушності і бездуховності, від безбатченства, від злиднів, аморальності й байдужості.

У мирний час лише у нашому районі з 15437дітей віком до 18 років 55 сиріт та 170 — ця цифра найстрашніша! — таких, що позбавлені батьківського піклування. Це сироти при живих батьках. Звичайно, держава в особі районної державної адміністрації, територіальна громада в особі районної ради не залишили таких дітей напризволяще. 153 з них перебувають під опікою та піклуванням, у т.ч. 124 проживають у сім'ях опікунів та піклувальників, 71 -у дитячих закладах, 11 виховуються у дитячих будинках сімейного типу, 13-у прийомних сім'ях та ін.

Але всі ці заходи, незважаючи нате, що виконуються вони добросовісно, що служба у справах дітей райдержадміністрації працює професійно, не зможуть замінити дітям батьків. І тут ці служби вдіяти щось безсилі. Тому на часі „капітальний ремонт» суспільства в цілому. У всіх його проявах. Бо якщо дитяча коляска коштує від 2000 гривень, а велосипед ДЛЯ ДИТИНКИ; що тільки зіп'ялась на ноги, 480 — 500 (у 70 — 80 роках минулого століття майже такий самий, але без „наворотів» коштував 5 карбованців), дитячий одяг, взуття менше як за 100 гривень не буває, то від кого треба захищати дітей? І чи не тут шукати пояснення сумному факту, що в Україні щороку не народжується 20000йдітей — це стільки проводиться офіційних абортів.

Дітей треба захищати. Тут альтернативи нема. їх потрібно захищати постійно і всюди. Але чи не почати із дорослих цю гуманну місію — насамперед дати їм можливість бути повноцінними батьками, а не лише за паспортними даними? А для цього батькам потрібна робота і заробіток. Держава, переконане суспільство, повинна невідкладно взятись за лікування не наслідків, а причин.