Заморочений, як і весь наш народ кризою та матеріальними проблемами, я з цікавістю приглядаюсь до дій нового президента В.Януковича та Партії регіонів. Вони без довгих балачок взяли економічну і політичну ситуацію в центрі і на місцях у свої руки. І я це схвалив — скільки можна розводити теревені і дискусії навколо невирішених українських питань? Я привітав і курс В.Януковича на зближення з Російською Федерацією, бо завжди знав: європейські і американські обіцяні «коржики» привабливі, але їх не вкусиш, на-віть не лизнеш. Інша справа -взаємовигідна співпраця з росіянами. Ще більше мені імпонують наміри В.Януковича навести лад у державі з штатами, пенсіями і пільгами для чиновництва, провести судову та інші реформи. А тому я з інтересом відвідав дві конференції міської та районної організацій Партії регіонів.

На жаль, нічого конструктивного, про що я міг би розповісти нашим читачам, я там не почув. Мова йшла лише про те, хто очолить керівництво партійних організацій. Так от, міську організацію очолив мер міста О. Гавриш, а районну — голова РДА А.Власенко.

Такою, кажуть, була вказівка з області. А я, сидячи на конференції, розмірковував: регіонали риють самі собі яму. Вони не зміцнюють, а послаблюють свої ряди. А якщо так — то ми, мабуть, дочекаємось благополуччя у державі тоді, коли рак на горі свисне.

Судіть самі — з таким же успіхом до керівництва місцевих організацій можна було б привести і пен-сіонера-пожежника Миколу Івановича. Він так само, як і О.Гавриш чи А.Власенко і дня не перебував у рядах ПР і нічого не зробив для її зміцнення та приходу до влади.

Тобто, у ПР витіснили на задній план активних членів партії, котрі працювали у ній за переконаннями на користь безпартійних чиновників. А якщо так-то ця політична сила повторює шлях компартії, котра сама себе поховала. У ПР цей процес піде швидше, бо зараз інші умови.

Найбільш жвавою темою обговорення на конференції були майбутні вибори у місцеві ради. Лідер міських регіоналів О.Гавриш закликав зробити все, щоб взяти владу, мабуть, скромно маючи на увазі і себе на посаді мера ще раз.

Стало нецікаво і я тихенько покинув зал. А через дві години мені вже повідомили: коли я вийшов, А.Власенко кинув навздогін фразу: «Врагі ушлі, можно продолжать работать».

Я й сам не менше люблю гумор і розумію його. Але ці слова у залі чомусь сприйняли всерйоз, ніхто не засміявся. Тому будемо говорити так само.

Я пам'ятаю, як «врагі-журналісти» свого часу врятували А.Власенка від небуття. У роки горбачовської перебудови він зайшов у конфлікт з райкомом компартії, навіть запершим секретарем Г. Кожемякі-ним, людиною порядною і добросовісною. А.Власенко уособлював собою молодого місцевого поборника горбачовської перебудови, а Г.Кожемякін — нібито застарілу некомпетентну владу. Тоді райкомівці могли «розмазати» амбітного агроно-. ма, як пляму на асфальті. Але на допомогу йому прийшли журналісти з газети «Правда». У статті «Урок райкому» вони підтримали агронома і це згодом дозволило йому стати головою колгоспу. Але щастя від того головування було мало.

А тепер журналісти — «врагі». Та ще й у приміщенні влади, де проводити партійні збори якось неетично. «Нашоукраїнці» цього не насмілились робити. Щось не подобається мені «почерк» нової влади, можливо, думка поміняється, коли побачимо перші успіхи у відродженні господарства району?