З 1970 до осені 1982 року у нашому селі клубу не було, будувався. До 1977 року працював літній кінотеатр, тому весь вільний час мої однолітки проводили на спортивному майданчику. Єдиною відрадою для нас була гра у волейбол. Щовечора на годину-другу ми поспішали на майданчик.

Минуло більше тридцяти років, мабуть, рідко хто й згадував про волейбол нашої юності. І ось напередодні святкування дня народження піонерської організації (19 травня) у Привільській школі готувалися до змагань. Директор школи Ковш Марина Миколаївна жартома і всерйоз запросила «на дуель» і нас, працівників сільради. І хоча спочатку ми сприйняли це як жарт, все ж спішно почали збирати команду, запросивши гравців на тренування, адже серед них були і такі, хто певний час м'яча в руках не тримали.

А ось і змагання. Поки учні випробовували свої сили у різних конкурсах, на спортивному майданчику грали у волейбол і працівники сільської ради та підвідомчих закладів. Навіть віковий бар'єр не став перепоною, адже наймолодшому гравцю всього 22 роки, а найстаршому — 57.

Загалом гра вдалася, до її закінчення біля майданчика зібралося немало бажаючих зіграти. І суддя був, і вболівальники, і команда-переможець. Але так як гру тільки започаткували, вирішили, що перемогла дружба. Ніхто й не сподівався, що із звичайного жарту буде вдалий результат. Навіть вчитель фізкультури Бучацький В.П. (теж учасник гри) зізнався, що не очікував такої масовості. Та й взагалі, приємно, що відроджується спортивне життя села.

Тож, шановні односельці, запрошуємо вас щоп'ятниці на спортивний майданчик Привільської ЗОШ. Водночас дякуємо директору школи Ковш М.М.за ідею, за цікаві змагання на території школи. Сподіваємось, що це починання буде мати продовження.