«Соціальна робота вимагає особливою професійного таланту, щирою серця, теплих долонь і, неодмінно, — характеру правдолюба-захисника», — говорить Євгенія Шиліна.

— Чи важко йти такою дорогою жінці, матері, долати неочікувані сніги й постійні вітри в обличчя? Нелегко. Зате яка радість бачити, як замість суцільних холодів приходить весна! Я щаслива з того, що теж умію приносити її людям. Разом із моїми колегами, які мають щире серце, працюють віддано, професійно, — продовжує Євгенія Анатоліївна.

її відкриті світло-ясні очі, м'яка манера вести діалог миттєво видають образ жінки, яка навіть у наші доволі непрості часи прагне своїм теплом душі, милосердям уберегти світ від байдужості і несправедливості. Одне слово, типовий портрет жінки з полотен художників минулих часів, яка й донині зуміла донести образ справжньої берегині. Однак це тільки перше враження. Бо, як би не хотіла начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, депутат обласної ради Євгенія Анатоліївна Шиліна наповнити світ ніжними фарбами, життя змушує бути завжди готовою вистояти перед почасти жорстокою реальністю: байдужістю, душевною глухотою і навіть несподіваними холодними вітрами, які дошкуляють не тільки природі, а й щастю дітей, матерів, людям поважного віку, самотнім, обмеженим фізичними можливостями. Аби захистити кожного з них, відстояти їх право на соціальне благополуччя (не паперове, а реальну практичну допомогу та емоційну підтримку), вона абсолютно свідомо до свого ніжного характеру берегині додала рис пломінкого бійця за соціальну справедливість, державного службов-ця-аналітика, активного депутата, котрий уміє непорушно, твердо, послідовно і переконливо відстояти кож'йу копійку в бюджеті на підтримку соціальних програм Херсонщини.

Вочевидь, саме ця формула поєднання жіночно-материнського характеру та ділового стилю за новітніми вимогами управлінської діяльності і допомогла їй утвердитися як керівникові, спроможному на сміливі кроки в розбудові соціальної сфери в області і водночас залишитися Людиною...

Безперечно, вибудувався такий стиль життя не на цілинному полі. Перші зернята добра посіяли на її професійну ниву мама (завуч в одній із криворізьких шкіл) і тато (водій за фахом і тонкий педагог за вдачею). Це вони наділили ЇЇ Божим даром розуміти тих, кого спіткало лихо або складні життєві обставини, дарувати тепло, бути терплячою та милосердною... Недарма першою настільною книгою юної Жені була «Як виховати справжню людину» Василя Сухомлинського. ії подарував доньці-дев'ятикласниці батько. Цей дарунок так багато важив в її становленні, та й донині вона звіряє свої рішення і вчинки за сторінками цієї абсолютно скромної як за статусом нинішніх психолого-педагогічних бестселерів книги...