У «Гололристанському віснику» від 21 травня прочитав допис Г.А. Величкиної «Возмущена до глубины души». У ньому йдеться про районний конкурс «Класний керівник року», який пройшов 15 квітня У Голопристанській гімназії. У конкурсі брали участь чотири класних керівника — з Олексіївської, Гладківської, Бехтерської та Новозбур'ївської шкіл.

З року в рік цей захід проводиться з метою узагальнення досвіду виховної роботи класних керівників, зростання їх педагогічної майстерності, рівня організаторських якостей, креативних форм і методів роботи з дітьми. І цьогорічний конкурс не був винятком, до того ж, майстерність його учасниці продемонстрували на високому рівні.

У чотирьох випробуваннях («Візитна картка», «Досвід роботи», «Я роблю так», «Моє хобі»), запропонованих організаторами, конкурсантки повинні були показати власні уміння привернути увагу дітей, батьків, глядачів, членів журі і переконати всіх у своєму професіоналізмові. Обравши один з пріоритетних напрямків національного виховання, продемонструвати у «Досвіді роботи» всі родзинки власного досвіду із обраної теми, систему виховної роботи з учнями, інтеграційні зв'язки з колегами, батьками, громадськістю. Тож хочу зазначити, що Лавріва CO., класний керівник з Новозбур'ївської школи, була на крок попереду своїх конкуренток. До речі, Світлана Олексіївна — єдина із учасниць, хто доступно, професійно поrазав системний «підхід у вихованні дітей, через колективні творчі справи,, ефективно використовуючи зв'язки з учителями і батьками. А пріоритетний напрямок національного виховання «народознавство» було проведено основною лінією через усі чотири випробування.

Під час випробувань «Я роблю так» і «Моє хобі» класні керівники показали високі організаторські здібності, творчий підхід, доступність у досягненні мети обраного виховного заходу. І знову кращим було визнано свято української народної пісні учасниці з Нової Збур'ївки. А поетичні рядки Світлани Олексіївни — про сім'ю, дітей, родинне тепло — не тільки вразили глядачів, але й були кульмінаційним завершенням всієї конкурсної програми.

Щоб не склалося однобоке враження, хочу зазначити, що всі учасниці обрали важливі напрямки у виховній роботі з учнями і впевнено демонстрували свою майстерність. Екологічна тематика Кисилюк Л.М. з Олексіївки, фрагменти громадянського виховання Андрієць О.В. з Гладківки, українська обрядовість і кухня Цілинко A.M. з Бехтер привертали увагу глядачів. Але іноді ці учасниці порушували умови конкурсу. Деякі виступи тривали надто довго, не були відпрацьовані мізансцени тощо. Не вистачало запалу і життєвої енергії у першому конкурсному випробуванні учасницям з Олексіївки і Гладківки, а учасниця з Бехтер під час його проведення не вклалася у межі відведеного часу. Не надто впевнено і переконливо продемонстрували представниці цих сіл досвід роботи у другому випробуванні, не обійшлося без зауважень до них і в подальших конкурсних змаганнях. У підсумку всі ці, на перший погляд невеличкі недоліки, вплинули на кінцевий результат.

Але, зрештою, все це не вплинуло на ставлення до конкурсанток — наших колег. Особисто я, а також більшість моїх колег, вболівали і хвилювались за кожну учасницю. Впевнений, що мої колеги з інших шкіл району, члени журі з повагою і любов'ю поставилися до кожної з них. Лариса Миколаївна, Олександра Володимирівна, Антоніна Миколаївна, Світлана Олексіївна добре показали себе на сцені, продемонстрували цікаві винаходи, людяність. І байдуже, яку школу представляла кожна з них, бо освітяни — єдиний колектив, і ви, Ганно Анатоліївно, повинні були це зрозуміти. А конкурс — це змагання, боротьба і в ньому хтось повинен бути кращим, переконливішим. Та як би там не визначились місця, ми маємо лише єдине право визнати професіоналізм конкурсанток і відкинути всі сумніви щодо професіоналізму членів журі. Справедливість сумніву не підлягає.

Гадаю, що плідно попрацювавши, представники Олексіївської школи стануть тріумфаторами наступного конкурсу «Класний керівник року» і без усіляких «підкупів». І ми, освітяни, бажаємо їм тільки успіхів.

А що стосується Вашої думки щодо нечесності освітян, членів журі, то, перш за все, треба переконатись у цьому, а потім добре подумати, що Ви, по-перше, були неправі, по-друге, — поставили учителів, які вчать і вашу онуку, в незручне становище перед колегами і, по-третє, — образили багато чесних, справедливих, самовідданих, закоханих у свою роботу вчителів, котрі жертвують своїм часом, здоров'ям заради навчання і виховання підростаючого покоління, гідних громадян України.