Після визнання міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерго» банкрутом, утворення значної заборгованості з виплатою заробітної плати у МКП «Водоканал», проблемами платежів в інших комунальних службах збереження комунального господарства міста, його незбиткова робота є для міської влади одним з найважливіших завдань, стверджує перший заступник Цюрупинського міського голови Микола КОЛЕС'ЯНКІН. Не може не турбувати факт, продовжує Микола Іванович, що собівартість комунальних послуг у Цюрупинську одна з найвищих по області. Скажімо, у «Водоканалі», інформує посадовець, для незбитковоїроботи вважають за потрібне підняти вартість води для споживачів до 15 гри. за кубометр. За поданими розрахунками МКП «Цюрупинськкомунгосп» вартість 1 квадратного метра обслуговуваного житла (без вивезення сміття) має коштувати І грн. 66 коп.

Найдоступнішим, за переконанням і Миколи Колес'янкіна, і виконкому, і багатьох депутатів, шляхом до оптимізації собівартості комунальних послуг є реорганізація самих комунальних підприємств, їх штатного розкладу.

Значних проблем тепловикам додало суттєве за останні роки підвищення ціни на енергоносії, особливо на газ. Відійшла від обслуговування цими службами суттєва частка платоспроможних споживачів тепла, котрі обзавелися автономними котельнями (як у приватизованих квартирах, так і в дисциплінованих бюджетних організаціях).

Через зменшення затребуваності теплоенергії для оптимізації власної енергоємкості у МКП «Теплотехнік» з 4-х котелень перейшли на 2. На одну діючу котельню поменшало в МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго», що на Житлоселищі. Є намір, говорить Микола Іванович, об'єднати Ці дві теплові служби в одну, передавши її до «Цюрупинськсервісу». Такий же намір у стадії відпрацювання і відносно комунальних підприємств «Водоканал» та «Цюрупинськкомунгосп».

Колись їх роз'єднання; можливо, й було доцільним. Невисокі ціни на енергоносії, інші складові послуг давали можливість, приміром, водопостачальникам самостійно досить рентабельно господарювати. На сьогодні таких реальних можливостей уже нема. Утримувати у «Водоканалі» понад 13О чоловік для обслуговування помітно менших, ніж в інших регіонах водомереж, при зарплаті не менше 1700 гривень на кожного і бачити вихід лише у підвищенні тарифів — це в інтересах самого комунального підприємства міста, але не громади. Тому об'єднання комунальних служб із суттєвим скороченням витрат на адмінперсонал очевидне, вважає перший заступник міського голови, як і його однодумці у міській владі, це невідворотний крок. Скорочення найменше торкнеться, звісно, безпосередніх виконавців послуг. Але для цього надавати їх потрібно лише дуже якісно і вчасно, щоб ті ж жителі багатоповерхівок не відмовилися від них, знайшовши інших, або взявши дещо з посильного на себе.

Переглянути і невідкладно використати, впевнений Микола Колес'янкін, потрібно усі можливі резерви. Скажімо, лише незначна частина міського населення з приватного сектра уклала договори з комунальниками на регулярне вивезення сміття. Решта вивозить непотріб, куди заманеться. А це не тільки стихійні сміттєзвалища, а й недоотримані комунальниками кошти.

Ми розуміємо, продовжує М.Колес'янкін, що для підвищення тарифів є певна межа, за якою наступає обвал платежів і катастрофічний стан надавачів послуг. Отож, у міру можливостей собівартість послуг оптимізовуватиметься. Зрозуміло, коли все дорожчає, підвищується мінімальна заробітна плата вартість тарифів не може не змінюватися. Але ж ненормально, коли на окремих комунальних підприємствах до 70 відсотків усіх надходжень іде на зарплату, і досить високу. А що ж на оновлення і підтримку виробничих фондів?

Міська влада, підсумовує М.Колес'янкін, підтримує ідею про встановлення тарифів на комунальні послуги централізовано на державному рівні (зараз — на місцевому), з певною їх місцевою градацією (у кожного міста, регіону свої особливості). А також, щоб держава взяла на себе відповідальність за ризики у тарифах. За місцевою владою, її комунальними службами лишається надавати послуги якісно, за оптимальнішою собівартістю. І тарифи на послуги, щоб бути реально затребуваними і оплаченими, мають закладатися саме у відповідності з такою собівартістю, а не у відповідності із всіляко «обгрунтованим» бажанням ні в чому собі не відмовляти, обтяжуючи кишеню споживача. До найшвидшого знаходження оптимальності в цьому спонукають інтереси місцевої громади і влади, котра виражає і захищає ці інтереси. Іншого й бути не може.