У Скадовському районі триває жнивна кампанія. Щотижня на шпальтах «Ч» друкуються прізвища комбайнерів, які досягли найвищих показників у «битві за врожай». Щоб розповісти, як проходить збирання зернових, кореспонденти «Ч» побували в одному з кращих господарств району – ДП ДГ Інституту рису.

Заступник директора з виробничої роботи, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Глібович Корнбергер не тільки відповів на всі запитання, що нас цікавили, але й повіз на робочій «Ниві Шевроле» у поле, де йдуть жнива.

Зернозбиральних комбайнів у господарстві вісім. Це – три «Нью Холланди», чотири «Дони» та один «Єнісей». На сільськогосподарській техніці працюють кваліфіковані механізатори широкого профілю. Комбайнерами вони стають на час збирання зернових. «Під час збирання врожаю усі наші механізатори працюють на результат. І при належному ставленні і належній якості роботи їхня заробітна плата подвоюється», – розповідає Володимир Глібович дорогою до поля.

«Шевроле» зупиняється біля моря з колосків пшениці, по якому, наче кораблі, ходять комбайни. На цьому полі працюють «Нью Холланди» і «Єнісей». Якщо перші сміливо рухаються уперед, то останній більш обережний – «боїться» води. Через дощі у деяких місцях поле грузне. «Нью Холланди» легко проходять проблемні ділянки. «Єнісей» низини оминає. До речі, всі комбайни оснащені кондиціонерами. Умови праці нормальні. «Люди не пере-втомлюються від спеки, – каже Володимир Глібович, – і можуть сконцентруватися на тому, щоб працювати якісно». Важко уявити, як у таку спеку люди працювали раніше, коли не було кондиціонерів у кабінах.

«У нас пшеницю посіяно в рисових чеках. Невеликі посівні площі характерні для нашого дослідного господарства. Після пшениці поле засіємо або рисом, або рапсом», – пояснює нам заступник директора.

На запитання про забур’яненя посівів відповів: «Постійна обробка землі плюс чітке дотримання технологій посіву і вирощування подібні випадки майже виключають».

Тут же, на полі, заповнені бункери комбайнів вивільняються від зерна у вантажівки, що безперервно курсують між збиральними площами і током.

Кипіла робота в цей час і на іншому полі. Де-не-де чорні смуги вказували на те, що добрий врожай поліг через зливи. Чотири «Дони» збирали пшеницю. При роботі цих комбайнів дозріле і вимолочене зерно надходить у бункери, а подрібнена солома збирається у причепи і доставляється на ферму для подальшого використання.

Чіткій організації роботи можна позаздрити. Край поля червоніла свіжовифарбувана пожежна машина. Поряд із нею – трактор із плугом. Це – на випадок пожежі. Біля них несуть вахту пожежник Максим Шван і тракторист Олександр Коро-ленко.

Цьогорічний врожай, за словами Володимира Глібовича Корнбергера, можна назвати відносно добрим. Щодо озимого ячменю, то цього року показники у господарстві становлять 66 центнерів з гектара. У не найкращі роки бувало і 58-59. «Взагалі-то 66 центнерів – це нормальний рівень, – каже він. – Ячмінь яровий виходить по 31-35 центнерів з гектара. Бувало і по 22. Озимої пшениці цього року маємо 54 центнери, рапсу – 27. Звичайно, хотілося б кращих показників».

Незважаючи на блага цивілізації, робота комбайнерів, механізаторів була і залишається дуже важкою і не менш почесною. Мабуть, дійсно, тільки той, хто працює на землі, знає справжню ціну хлібу.