Цього тижня, у суботу, 11 вересня, стартує виборча кампанія по виборах депутатів всіх місцевих рівнів та міських, сільських, селищних голів. У найближчі три тижні будуть сформовані виборчі округи, окружні, територіальні та дільничні виборчі комісії.

А вже 27 вересня розпочнеться проще висування та реєстрації кандидатів (нагадаю, гир цього року це право віддано виключно політичним партіям).

БЛОКИ заборонені, самовисуванців не буде — отже, партії і ще раз партії мають всю повноту щодо висування кандидатів.

Попри те, що закону від «народження» немає й трьох місяців, але вже минулого тижня Верховна Рада України прийняла, а Президент підписав до нього зміни, відповідно до яких права висувати кандидатів набули не тільки ті партії, яким на момент початку виборчого процесу виповнився рік, але й ті, які щойно зареєстровані (у встановленому законом порядку). Крім того, змінами надано право всім партіям висувати своїх представників у виборчі комісії всіх рівнів (крім ЦВК).

27 вересня розпочнеться процес висування та реєстрації кандидатів, після чого вони розпочнуть «прямі» рекламні кампанії.

Усі основні гравці, які на цей момент опосередковано задекларували те, що вони братимуть участь у виборчому процесі, певним чином уже визначилися і зі списковим складом, і з тими, хто балотуватиметься у мажоритарних округах та сформували штаби.

Що ж стосується претендентів на посаду сільських, селищних, міських голів, то тут картина також більш-менш зрозуміла.

ЯКЩО говорити конкретно про Херсон, то потенційні претенденти заявили про себе ще як мінімум півроку тому (а хтось і раніше), і їх близько десяти. Серед основних можна назвати прізвища: Володимира Сальдо, Альони Ротової, Андрія Путилова, Ігоря Семенчева, Сергія Кириченка, Владлена Гіріна.

Є ще 3—4—5 осіб, котрі, судячи з їхніх «рухів», збираються заявитися на вибори, але їм всім буде відведена роль так званих технічних кандидатів, котрі виконуватимуть покладену на них функцію виливання компромату на основних гравців та поширювачів певної негативної інформації проти конкурентів тих, хто цих технічних кандидатів і заявить на вибори. Крім того, вони виконуватимуть і роль фігур, котрі відтягуватимуть на себе голоси фаворитів. Скоріш за все, слід очікувати появи у списках тих, хто матиме однакове з фаворитом прізвище, або представляти схожу за назвою або напрямом політичну силу. Ці кандидати не змагатимуться навіть за місце у першій десятці, але свою роль вони, без сумніву, виконають — відберуть дві-три сотні, а то й тисячі голосів у фаворитів.

Перша трійка претендентів на посаду міського голови не зміниться і саме Ротова — Сальдо — Путілов сперечатимуться між собою, хто з них кращий. Правда, тут можуть виникнути деякі проблеми...

Більшість із вас, мабуть, чули про заяву голови Херсонського міського осередку політради Парті? регіонів Володимира Сальдо (за сумісництвом херсонського міського голови) про так зване виключення з лав Партії регіонів Альони Іллівни Ротової. Інформацію з цього приводу розмістили всі місцеві ЗМІ ще минулого тижня. Наскільки таке рішення є легітимним, вирішувати членам партії.

Натомість Альона Ротова у прямому ефірі на хвилі радіо «АКС» З вересня заявила: «З партії мене ніхто не виключав. Я була і залишаюсь членом Партії регіонів. Рішення 22 осіб (кількість членів політради, котрі були на засіданні. — Прим, авт.) — це не рішення партії». Крім того, вона сказала: «Таке рішення є суто політичним, спрямованим проти мене для того, аби дискредитувати мене в очах виборців як основного конкурента Володимира Сальдо». Зрозуміти Альону Іллівну можна — є відповідна процедура (щодо виключення з лав партії), і те, що вона порушена, тут особливих сумнівів немає. Втім, це справа внутрішньопартійна... Нас з вами повинна зацікавити інша ситуація.

УЖЕ три-чотири тижні, як у кулуарах місцевої політичної еліти дискутують на тему: чи насправді Володимир Сальдо буде тим самим висуванцем від Партії регіонів, якого вона підтримуватиме? Як відомо, диму без вогню не буває. Обізнані люди все голосніше говорять, що Володимира Васильовича Партія регіонів не висуватиме і це пов'язано з кількома моментами. По-перше, його роботою категорично незадоволені у Києві, по-друге, на його місце знайшли іншу кандидатуру. Говорять, що цією претенденткою та реальним висуванцем і могла стати та сама Альона Ротова, проти якої так категорично налаштований Володимир Васильович (зрозуміло, що тут у хід пішли всі можливі засоби, у т. ч. й виключення з партії). Зрозуміло, що саме Ротова є сьогодні найсерйознішим конкурентом для Володимира Васильовича, тож він робить усе можливе, аби прибрати її з власного шляху. З іншого боку, є інформація, що на посаду висуванця від ГІР претендує нашоукраїнець, власник Херсонського механічного заводу і зовсім не бідна людина Андрій Путі-лов. Сьогодні він є депутатом міської ради, куди прийшов під прапорами «помаранчевих». Втім, зміна кольору під час виборчого процесу для нас з вами не новина.

Один із потенційних претендентів на посаду херсонського міського голови Сергій Кириченко за часи політичного життя змінив чи не півтора десятка партій і, мабуть, таку ж кількість громадських організацій. Здається, він вже й сам точно не може сказати, яку кількість громадських органів очолював чи очолює. Та для Сергія Олександровича це нормальний, перманентний процес. А для тих, хто колись йому вірив, це вже давно є ознакою того, що на нього як на серйозного політичного гравця не треба звертати уваги і не слід приділяти особливої уваги тому, про що він говорить. Тож цілком закономірним є те, що у своїх передвиборних розкладах основні претенденти на посаду міського голови його взагалі не враховують. І це не тому, що він сам по собі не страшний (як претендент), чи у нього є виключні переваги перед іншими. Ні, це просто загальне визначення громади — люди перестали йому довіряти, а більшість виборців просто не бере його, у розрахунок як цивілізованого та здатного на перемогу претендента. Більшість потенційних кандидатів чітко розуміють, що сьогодні Кириченко буде суто технічним кандидатом. Що цікаво, так це те, що таку роль (того, хто обливає брудом та нечистотами) йому відвели (напевно ж, небезкоштовно) одразу кілька претендентів — він повинен «поливати» брудом всіх потроху, але головним об'єктом був і залишиться Володимир Сальдо. Тож говорити про пана Кириченка як про більш-менш реального претендента просто не варто. Голоси, які він набере, будуть тими голосами, які недоотримає людина, котра насправді складе Сальдо реальну конкуренцію. Та повернемося до основних гравців.

Отже, у Володимира Васильовича можуть виникнути труднощі з висуванням від Партії регіонів. Може статися так, що йому доведеться шукати прихисток в іншій партії. Переконаний, з цим у нього проблем не буде. Проблеми будуть в іншій площині. Чи захоче він просто так віддати крісло «ставленику» партії Андрієві Путілову? Звичайно, що ні. І тут почнеться... З одного боку, у Володимира Сальдо є відпрацьована технологія голосування за себе: тут і працівники штабу, і апарату виконкому, і вся структура влади, яка працює на нього. Звичайно, що тут і гроші, і, головне, сформовані під його опосередкованим керівництвом виборчі комісії, які й можуть займатися забезпеченням його перемоги на виборах...

З ІНШОГО боку, якщо ресурс Партії регіонів (який поки тримає в руках Володимир Сальдо) буде передано Андрію Путілову (а саме на нього він і розраховує, адже іншим шляхом здобути перемогу практично неможливо), то виникає питання: чи захоче Володимир Васильович поділитися з конкурентом тими напрацюваннями, які є у нього?

Ось і виникає колізія... Володимиру Васильовичу доведеться воювати не стільки з основним своїм конкурентом Альоною Ротовою, скільки витрачати сили, засоби, а головне час на боротьбу з людиною № 3 у списку претендентів — Андрієм Путіловим.

Ситуація, що складається, є дуже дивною і дуже цікавою, а для більшості херсонців вона ще й показова — ціна влади і цінність того, хто рветься до неї будь-якою ціною.

ПРИДИВІТЬСЯ, чи не цікава ситуація: Олену Ротову «виганяють» з партійних лав, але її це зовсім не бентежить, вона продовжує заявляти: «Влада — не самоціль, а засіб досягнення мети — покращення життя мешканців міста» (і це говорить про її певну порядність. Ні, я далекий від думки, що пані Ротова вся така «біла» й «пухнаста», та втім...).

Андрія Путілова до цієї партії ніхто не кликав, але він дуже хоче...

Порівнювати ділові якості цих двох людей не беруся (Ротову знаю і бачив у справі), що ж стосується пана Путілова, то говорити про нього як про керівника не беруся, адже насправді заводом керує не він, а його батько Станіслав Путілов. А от якщо оцінити Андрія Станіславовича з точки зору «керівника міста», «політика», «дипломата», «оратора», то тут у мене більше запитань, ніж відповідей... За чотири з половиною року спільної роботи у складі теперішньої міської ради цих якостей я у нього якось не помітив...

Та є головне питання, на яке я для себе так і не можу знайти відповідь: як пов'язати відкриту багаторічну критику панами Путіловими Партії регіонів та діючої влади і бажання бути висунутим від цієї партії кандидатом у мери? Переконаний, що відповідь ховається десь у площині грошей, амбіцій та жаги до влади.

От і виходить, що перед тим, як робити ставку на когось з основних претендентів: Ротова — Сальдо — Путілов, треба добре подумати: а на кого?