Імена кандидатів на посаду сільського, селищних і міського голів відомі. Несподіванок небагато. Хіба що з претендентів, хто має намір очолити, наприклад, Тарасівську сільську раду, мало відомий широкій громадськості Андрій Бідашку. Але в Тарасівці його знають добре.

Переважна більшість на „коронування» сільських голів — вису­ванці партійних осередків. Але є й незалежні кандидати, які заяви­ли про свої наміри попорнити список претендентів на найвищий пост у селі шляхом самовисування. Серед них на сьогодні діючі — Валентина Костенко (с.Великі Копані), Валерій Зорін (с.Солонці), Претенденти на посаду міського голови новим Законом такої можливості позбавлені. Вони мають право висування виключно через політичну партію і зобов'язані бути зареєстровані саме в Цюрупинську, де вони й вирішили балотуватись претендентами на посаду міського голови. У цьому зв'язку окремі кандидати в пожежному порядку змінили реєстрацію (не місце проживання, в Цюрупинську вони проживають не перший день, а саме: місце реєстрації). Допоможе це їм чи ні, побачимо. Можливо, після виборів вони перереєструються назад.

Головне все-таки не це. Головне в тому, хто і що за кандида­тами стоїть. Маємо на увазі здорову політичну силу, легальний капітал. Тобто чинники, які можуть справити відчутний пози­тивний вплив на поліпшення ситуації у місті. Один в полі не воїн — це прислів'я саме про таку ситуацію. Найкращий (перефразовуючи, наприклад, товариша Саахова з „Кавказької полонян­ки», — „студент, комсомолец, отличник, спортсмен и просто кра­савец»), якщо він сам, без однодумців, без впливових людей, які до того ж зацікавлені у розвиткові міста, не здатен щось-серйозне зробити за визначенням. Звичайно, у плані позитиву.

Такі реалії життя. Добрі чи погані (скоріш, погані) — питання інше. Але місто, яке має розвинуту промисловість, просто зобо­в'язане у бюджетному плані бути самодостатнім. Воно ж пост­ійно підключене до дотаційних „легенів» Держбюджету. Причина не нова: корупція, яку в Україні без всякого успіху тужиться здола­ти кожна владна „кАмАнда», досить лише погортати сторінки „Вісника Олешшя», щоб у цьому переконатись. Так це лише те, що зверху, тоненька плівочка. А під спудом?

Тому нам би не зайве спитати кандидата при зустрічі з ним: що він зможе зробити для Цюрупинська і за рахунок чого? Які гарантії? Він боротиметься з корупцією чи примкне до неї? (У дужках зауважимо: очолити корупцію, тобто одержати конт­рольний пакет акцій йому ніхто не дозволить).

Скоро кандидати „підуть у люди». А ми підходьмо до вибору претендента серйозно. Пам 'ятаймо, що хліба по 16 копійок буха­нець і ковбаси по 2.20 за кілограм вже ніколи не буде. Дехто, щоправда, досі у це вірить. Але — будьмо реалістами. Не обма­нюймо самих себе.