Свято, якого ще не було

«Коли у нас раніше відбувалося щось подібне, я й не пригадую, — го­ворить пенсіонерка Світлана Пірожок з Любимопавлівки. — Лише за ни­нішнього сільського голови стали зга­дувати про ветеранів, щороку збира­ти нас усіх і запродувати на свято».

1 жовтня, коли в Дудчинському сільському клубі зібра­лися найповажніші жителі села відсвяткувати Міжнарод­ний день людей похилого віку, було справді багатолюдно: яб­луку не було де впасти! Чудо­вий концерт, організований колективом клубу, місцевим народним аматорським ко­лективом «Журавка», гуртом «Сузір'я», танцювальним ко­лективом «Гармонія» і учнями місцевої школи, теплі щирі слова вітання, душевні пісні і дружній «вогник» у затишному, майже родинному колі одно­сельців не залишили нікого байдужим, а багатьох просто розчулили до сліз! Ніхто на святі не був обділений увагою: цінні подарунки отримали юві­ляри, ветерани і почесні гості села.

— Я навіть не знаю іншої сільради в Каховському районі, де б таку увагу приділяли ветеранам, — звер­нувся до дудчан голова Каховської районної ради ветеранів Микола Зігура. — Бачу, що всі віл — багаті духом. Так, у кожного є якісь мате­ріальні негаразди, проте вони перекриваються вашою працелюбні­стю, щирістю душі та людяністю.

Усі ви — золотий фонд нашої громади, — приєднався до вітально­го слова голова Дудчинської сільської ради ветеранів Анатолій Михайлюк. — Я радий, що сьогодні ця зала клубу повна і вам небайдужа доля нашого села. Тому бажаю всім вам і кожній вашій родині міцного здоров'я, миру, добра і злагоди.

Незважаючи на те, хто в на­ступні роки очолить сільську раду, той тепер буде просто змушений проводити таке свято. Адже люди звикли до нього і чекають кожен рік, — додав дудчинський сільський го­лова Ашир Гусейнов. — І я дуже ра­дий, що мені вдалося об'єднати вас і привчити до таких свят, щоб всі ми відчули, що у нас є громада, рідне село, і саме від нас залежить, яким ми побудуємо своє життя.

З повагою до кожної людини

За останні роки в Дудчиному справді, вщбулося чимало змін на краще. У нове відремонтоване приміщення переїхав місцевий ФАТІ, де є все необхідне для на­дання невідкладної медичної допомоги.

— Тішить, що в селі почало більше народжуватися дітей, — говорить заві­дуюча ФАПу Марія Кошан. — Якщо в 2005-му у нас було тільки шість немов­лят, то в 2007-му вже 17. А з початку нинішнього року —11. Звісно, роботи в нас вистачає. Багато односельців скаржаться на гіпертонію, трапляються інсульти — причому не лише серед лю­дей похилого віку, а й молоді.

У дитячому садочку «Ромашка» теп­ло і затишно. За словами завідуючої закладу Ніни Сич, взимку до різновіко­вої групи ходять 23 дитини. «Влітку їх більше. Ми не відмовляємо нікому. Про­те є потреба відкрити додаткову групу, але для цього необхідно провести опа­лення в приміщенні», — додає вона.

У тому, що в найближчі роки це вда­сться зробити, не має жодних сумнівів сільський голова. За його словами, коли він прийшов на цю посаду чотири роки тому, проблем і недоліків було значно більше: в селі постійно відклю­чали електроенергію, практично не було води, майже не працював комун­госп, дитсадок, клуби і ФАПи були в жахливому стані.

— Легкого не було нічого, — згадує Ашир Гусейнов. — Через велику заборгованість комунгоспу постійно відклю­чали світло.. Ми почали робити все по­ступово, оформляли проекти, затверд­жували документацію, домовлялися. Завдяки цьому нам вдалося відкрити новий ФАП у Дудчиному — без пере­більшення вважаю, що він зараз із найкращих в області. На сьогодні замінили вікна і продовжуємо ремонт у ФАПІ в Любимрпавлівці. Вдалося багато зро­били в Дудчинському клубі. Попереду ж — чимало справ: потрібно зробити ре­монти і Любимопавлівському клубі, дит­садку. Добре, що нам допомагають спонсори: директор ПСП «Діамант» Сергій Дроздик, директор ДГ «Асканійське» Віра Найдьонова, ПП «Фаворит».

За словами сільського голови, ще потрібно відремонтувати дороги і відно­вити роботу комунгоспу. Тільки нещо­давно вдалося повністю ліквідувати його попередника і закрити старі борги. Нове комунальне господарство планується створити вже до кінця поточного року. «Перш за все, він нам потрібний для того, щоб організувати вивіз сміття — хоча б двічі на місяць. Сьогодні ж наші люди, на жаль, викидають його куди за­манеться», — додає сільський голова.

Багато чого вдалося зробити і по воді: встановити нові насоси, водонапірну башту, замінити частину труб. Тепер, за словами Ашира Гусейнова, село має якісну питну воду. Щоправда, подається вона за графіком: для безперебійної ро­боти двох насосів потрібно сплачувати майже ЗО тисяч гривень за електроенер­гію щомісяця — велика для села сума.

Взагалі, дуже важко працювати саме з «Херсонобленерго», — зізнається сільський голова. — На­приклад, я дуже хочу відновити вулич­не освітлення у Дудчиному. Але скільки потрібно витратити на це часу, коштів і нервів?! І це на кожен дозвіл!

Головне, про що мріє Ашир Маме- дович, це провести у село газ. Про­класти труби і підключитися до газо­вої магістралі, планується з боку су­сідньої Тавричанки — а це майже 11 кілометрів. «На щастя, зараз відновлюються державні програми з газифікації сіл, тож я сподіваюся, що у наступному році ми маємо всі шан­си отримати на це фінансування з державного бюджету», — додає він.

А чи не було у вас бажання за­лишити цю посаду? Адже чимало ва­ших колег як із Каховщини, так і з інших районів області не витримува­ли і достроково складали з себе по­вноваження сільського голови, — за­питую я у Ашира Гусейнова.

Чесно кажучи, було. Але я козеріг, і ніколи не повертаю назад, йду тільки уперед. Я вважаю, мені вдалося знай­ти спільну мову з нашими фермерами, працювати з ними разом на благо села, проводити святкові заходи. Кілька разів дійсно думав, що не витримаю, але ди­вився на наших селян, ветеранів, бачив, що вони потребують допомоги і еле­ментарної уваги, і переконувався у тому, що залишати їх неможливо. Ауте, що наше село має майбутнє, я вірю. Так, велика миколаївська компанія виступи­ла з ініціативою побудувати у нас дочірнє підприємство на 130 робочих місць. Для цього у нас є всі умови: те­риторія, потужна підстанція, канал. Все це має вирішитися найближчим часом.