«Новий день» розповідав про буревій, який ще 1 верес­ня накоїв лиха у Торностаївському районі. Чи оговта­лися постраждалі від руйнівних наслідків півтора міся­ця по тому? Аби з'ясувати це, наш кореспондент дня­ми вирушив на місце події. І, виявляється, недарма. Цьо­горічна осінь видалася не на жарт суворою, і подекуди для пошкоджених будівель навіть невеликий дощ щора­зу стає випробуванням на міцність.

— У нас стихія побувала практич­но скрізь, щоправда подекуди непо­мітно, а подекуди нагадувала про себе ще довго, — розповідає Ана­толій Тарасенко, голова Каїрської сільської ради, територія якої пост­раждала від буревію найбільше. — Слава Богу, серед комунальних за­кладів зачепило лише будівлю сільської амбулаторії. Зірвало дві шиферини. Відремонтували одразу. Є збитки у наших фермерів, але люди подбали про себе самі. Ми дуже хви­лювалися, аби відбудували зруйнова­ний павільйон зупинки та одужали дві жінки, які були ним травмовані. Та райавтодор спрацював дуже швидко. Замість старої зупинки стоїть вже нова. Добре, що і постраждалих ви­писали з лікарні. Одна з них зверну­лася до нас з проханням про матері­альну допомогу, написала заяву і вже є розпорядження про виділення їй 300 гривень.

Чи не найважче після буревію було місцевим жителям. Збитків зазнали 86 будинків приватного сектору. Коли негода скінчилася, одні господарі недорахувалися на покрівлях осель 5—10 шиферин, а інші — 50. Найбільш постраждалим сільрада видала ши­фер. Та оскільки резервний фонд сільського бюджету складає всього- на-всього 2 тисячі гривень, решту люди лагодили за власний кошт.

— У нас з будівлі кухні впав цегля­ний фронтон, вщент розбило туалет, а з даху злетіло 6 шиферин. Три тижні ходили в туалет до сусідів і чекали, доки на роботі не отримаємо зарплат­ню, щоб усе відремонтувати, — роз­повідає мешканка Каїр Наталя Моска­ленко. — Ходила наша бабуся до рай­ради. Обіцяли допомогти, та поки що вся допомога — шифер від сільради.

І якщо у приватному секторі та ко­мунальній сфері про буревій півтора­місячної давнини вже майже ніщо не нагадує (хіба що порожні гаманці або нові борги), то у Каїрському психо­неврологічному будинку-інтернаті — комунальному закладі обласної ради — ситуація протилежна. Саме на цьо­му краю села стихія лютувала нещадно. Вже на під'їзді до закладу мимо­волі звертаєш увагу на поламані стов­бури дерев, які ще зовсім недавно були окрасою прилеглої території. Значну площу покрівлі двоповерхово­го будинку, де проживають працівни­ки інтернату, закрито плівкою (!). Те­пер ледь починається навіть невели­кий дощ, людям доводиться бігати з мисками і ганчірками, збираючи та вимокуючи воду. А що буде, як при­йде зима?!

— Цей жах тривав лише якихось 20 хвилин, — розповідає заступник директора Каїрського психоневроло­гічного будинку-інтернату Олександр Сердюков. — Коли злива вщухла, град припинився, ми вийшли надвір і побачили вирвані з корінням дерева, купу поламаних гілок, листя, розбите скло. Глянули на фасад, а вікна пови- тискало разом з рамами, Пішли по території: покрівля котельні розкрита, шифер потрощено. Так само розкри­то дах і на свинарнику, і на житловому будинку працівників.

Де можливо, персонал і підопічні полагодили все самотужки. Сьогодні на господарському дворі лежить гора дров заввишки і завширшки в кілька мртрів. Решту ж проблем своїми си­лами не подужати.

Керівництво Каїрського психонев­рологічного будинку-інтернату підго­тувало усі документи для райвідділу МНС, райдержадміністрації та на об­ласть. Ціна питання — 115 тисяч гри­вень. Сьогодні доля хворих та пра­цівників закладу в руках обласної ради. Саме від рішення депутатів за­лежить, чи зустрінуть люди зиму під на­дійним дахом. Тим паче, усі «принади» осені вони вже встигли відчути на собі.

А коли верстався номер, до ре­дакції «НД» звернулася Тетяна Дов­гань — одна із двох постраждалих на зупинці під час буревію. Отримавши тяжкі тілесні ушкодження і потра­пивши до лікарні, жінка звернулася з проханням про матеріальну допо­могу до облдержадміністрації. У відповідь отримала либт за підпи­сом заступника голови ОДА Сергія Кіщенка, що, мовляв, рішення'м обласної комісії з питань надання матеріальної допомоги малозабез­печеним верствам населення за ра­хунок коштів обласного бюджету (протокол засідання № 7 від 2 ве­ресня 2010 року) Тетяні Довгань ви­ділено матеріальну допомогу на лікування в розмірі 1000 гривень (!). Жінку така звістка шокувала. Вона запевняє, що жодної копійки не отримувала. То, може, пан Кіщенко пояснить постраждалій громадянці, куди ділися її гроші?!