Днями над центром міста кружляли красиві невідомі птахи. Криком вони сповістили, що осінь господарює и природі.

1.

Восени ми підводимо підсумки прожитої частини життя. Закінчується перше десятиріччя XXI століття. Ми, діти 50-х років, були у розквіті сил, коли 1991 рік переніс нас у нову державу.

Тільки сьогодні розумієш, які зміни, руйнації пережито за 19 років. Ми працювали в дружному колективі Скадовського райкому партії. На жаль, сьогодні немає серед нас багатьох колишніх колег по роботі. Молодою, вродливою, люблячою життя залишилася для усіх нас Грищук Олена Йосипівна (51 рік). Восени у різні роки пішли з життя: Мельніченко Сергій Васильович (53 роки), Олексієнко Анатолій Іванович (49 років), Кучеренко Анатолій Павлович (55 років), Карелін Леонід Васильович (51 рік). 2 вересня цього року раптово не стало Уманського Миколи Івановича. Усі вони родом з простих сімей, вихідці воєнного та післявоєнного дитинства. Природа обдарувала їх, перш за все, великою працездатністю. Кожен з них і багато керівників господарств: Давиденко Лідія Опанасівна, Ванцовський Анатолій Антонович, Ко-зюберда Семен Іванович, Романюк Олександр Іванович, Шевченко Володимир Савелійович і секретарів парткомів: Бардіян Іван Дмитрович (с. Михайлівка), Зиков Олександр Васильович (с.Тарасівка), Миронець Анатолій Васильович (с. Красне) та багато неназваних скадовчан залишили свій неповторнии слід на нашій землі.

Біографії їхні відомі та схожі: щоденна праця, навчання та віддача всього себе служінню людям, своїй справі. На родину, виховання своїх дітей часу не вистачало. І наші діти у своїх спогадах молодими нас не пам'ятають.

Кожем'якін Григорій Семенович, колишній перший секретар райкому Компартії України, не знав ні відпусток, ні відпочинку, будував виробничі об'єкти, школи, дитячі садки, дороги, водогони та житло. Багато сил віддано ним для благоустрою нашого міста. І завдячуючи йому наше містечко стало таким гарним. Григорій Семенович і працюючі з ним керівники Губар Євген Михайлович, Коваленко Андрій Юхимович, нині покійні Зуденко Геннадій Євгенович, Нікішенко Микола Федотович та Федчишин Степан Климович (усіх важко перелічити) щодня трудились на благо скадовчан та рідного краю.

Це їхньою працею та працею тисяч простих людей наш край став квітучим оазисом. Тут доречно згадати Володимира Маяковського: «Гвозди бы делать из этих людей!» і гасло: «Кадри вирішують все!». І вони дійсно вирішували все, повністю віддавалися благородній справі — служінню людям, рідному краю.

На нашу думку, це щасливе покоління, тому що воно зуміло втілити в життя свої плани, досвід та розум поставити на службу людям та громади.

А сьогодні багатопартійність, безліч релігійних громад, альтернативні вибори внесли розбрат у кожну домівку. Що, від цього краще стало життя? Чи зросла духовність та ідейність скадовчан?

Сумно і гірко за знедолених молодих людей. Скільки їх розлетілося по чужих світах наймитами. Лозунги, бігборди, реклами, великі портрети не дають сподівань, а викликають лише роздратування серед людей похилого віку та недовіру у молоді.

2.

Відомо, що людей завжди оцінювали по їхніх справах та вчинках. Сьогодні діюча влада працює у складних умовах. Районна державна адміністрація (Власенко А.В.), районна рада (Старенький О.Ф.) та міська рада (Гавриш О.В.), об'єднуючи зусилля, вирішують нагальні проблеми мешканців Скадовського району.

Чому ми згадали .саме Анатолія Володимировича, Олега Федоровича і Олександра Васильовича? По-перше, вони мають великий управлінський досвід. Користуються найбільшим авторитетом у районі. Якщо потрібно вирішити питання, а не пустити його «по колу» різних інстанцій, будь-який житель міста і району знає: треба звернутись до Власен-ка, Старенького або Гавриша.

Мало кому відомо, що останніх п'ять років у Херсонській області «не існувало» Скадовського району. Тому що на президентських виборах скадовчани підтримали «не того кандидата». Час показав, що ми були праві. П'ять (!) років район де-факто жив без голови райдержадміністрації. Керівникам району міста та сіл довелось працювати на благо району не завдяки тодішній обласній владі, а всупереч. І за цей час зроблено багато.

Недаремно кажуть: «Гавриш засвітив Скадовськ». Виявляється, що і в час жорсткої фінансової кризи можна прокладати дороги, освітлювати вулиці, купувати техніку для комунального господарства, не роздавати «своїм» землі скадовської громади, чесно і з віддачею працювати на благо жителів міста, як це робить Олександр Васильович.

Завдяки Олегу Федоровичу сільські ради не були кинуті напризволяще із своїми проблемами. Почала відроджуватись соціальна інфраструктура сіл. За часи його каденції у раді не виникло жодного протистояння чи політичної дискусії. Усі політичні партії працювали на громаду району.

Про Анатолія Володимировича говорити і складно, і легко водночас. Він найбільш авторитетний керівник у районі, дуже багато зробив і продовжує робити на благо району. Так уже сталося, що йому дістається найнесприятливіший час і найтяжчі ділянки роботи. Але всі, хто з ним коли-небудь працював і працює сьогодні, відзначають його надзвичайну працездатність і працелюбність, уміння приймати розумні і виважені рішення, брати на себе найбільшу відповідальність, не ховатися за чужими спинами. З його приходом у районі нарешті з'явилась вертикаль президентської влади. І відтепер керівники різних служб і установ звітують про те, що вони конкретно зробили для того, щоб людям легше жилося.

Власенко А.В., Старенький О.Ф., Гавриш О.В. разом працюють під девізами: «Хто — якщо не ми!», «Скадовчани — тільки разом!», «Майбутнє Скадовщини важливіше за будь-яку політику!». Приємно, що Клименка Віктора Леонідовича, головного лікаря Херсонської обласної лікарні, і Коняєва Олександра Васильовича, заступника голови обласної ради, доля зв'язала із нашим районом. Вони завжди допомагали вирішувати проблеми жителів Скадовщини. І, думаємо, ніколи не перестануть допомагати.

У районі триває передвиборна агітаційна робота. Тож давайте разом відсіємо порожні обіцянки, улесливі слова, а розумом дамо дорогу найбільш гідним служити людям, нам із вами. Тим кандидатам, які уміють працювати, відкрито дивитися усім нам в очі та чесно жити.

Час не повернути назад. Але порядність, увага, людяність — вічні цінності.

Давайте поважати та цінувати один одного, берегти здоров'я оточуючих людей, щоб кожен зміг прожити повноцінне, довге і недаремне життя. Разом ми зробимо наше життя кращим, а наш край — квітучим!