Трохи більше двох місяців тому директором Каховського районного територіального центру соціального обслуговуван¬ня (надання соціальних послуг) було призначено І.В.Рвачова, полковника Збройних сил України у відставці, в недалеко¬му минулому Каховського військового комісара. Зацікавлені люди, тобто соціальні працівники та їх підопічні, вважають, що таке кадрове рішення депутатів районної ради слід вва¬жати дуже вдалим, адже Ігор Володимирович взявся за нову для нього справу, як і належить досвідченому військовому, енергійно, ґрунтовно та вдумливо.

-Ігоре Володимировичу, нагадайте нашим читачам, що нині являє собою очолю¬ваний вами територіальний центр?

-Якщо стисло, то 42 наші соціальні працівники поклика¬ні щодня надавати всілякі со¬ціальні послуги 310 пенсіоне¬рам, інвалідам, людям похилого віку, які мешкають в сільських населених пунктах Каховсько¬го району. За організаційною структурою центр має два під¬розділи: відділення надання со¬ціальної допомоги вдома і від¬ділення адресної натуральної та грошової допомоги. Перше із згаданих відділень фінансу¬ється із районного бюджету. Маємо два легкові автомобілі з причепами та ряд технічних за¬собів для надання різноманітних транспортно-господарських послуг. 250 наших клієнтів ми обслуговуємо абсолютно без¬платно, а 60 людей похилого віку за надані їм соціальні по¬слуги сплачують (або за них сплачують їх рідні та близькі люди) 44 гривні на місяць.

-Чи кожен сільський пен¬сіонер або сільський інвалід може бути клієнтом вашого територіального центру?

-Ні, не кожен. За чинним законодавством ми здебіль¬шого обслуговуємо одиноких, хоча існують і виключення із правил, певні нюанси... А взагалі треба сказати, що сьогодні людям похилого віку живеться на селі несолодко, особливо у так званих бригадних селах, де часто-густо нема нормального водозабезпечення, ФАПів і на¬віть магазинів. Нерідко трапля¬ється, що в такому бригадному селі живуть лише двоє-троє на¬ших потенційних клієнтів, яких центр не може взяти на своє обслуговування через те, що наш соціальний працівник му¬сить постійно обслуговувати не менше шістьох осіб.

-Як же тут бути?

-Шукаємо різні варіанти. Зокрема, маємо право дору¬чити доглядати за одиноким пенсіонером чи інвалідом ко¬мусь із сусідів за певну плату. Розібратися найліпше в тій чи іншій ситуації на місцях нам до¬помагають й соціальні праців¬ники сільських рад району, за що я їм щиро вдячний. Особли¬во плідні ділові стосунки в нас склалися з колегами із Черво- ноперекопської, Волинської, Тавричанської, Кам'янської та Заозерненської сільрад.

- А чи співпрацює те¬риторіальний центр з під¬приємцями, фермерами, сільськогосподарськими то¬варовиробниками району?

-Безсумнівно. З них ще ніхто не відмовив нам у допо¬мозі, коли ми ставили за мету забезпечити наших клієнтів безплатно продуктами харчу¬вання, овочами та фруктами. В цьому плані особливо від¬чутно нам допомагає ЗАТ «Чу¬мак» і особисто керівник його служби безпеки Олексій При- ходько, який безпосередньо здійснює програму благодій¬ності цієї славнозвісної фір¬ми. В результаті наші підопічні систематично отримують про¬дукцію «Чумака»: макаронні ви¬роби, томатну пасту, кетчупи, майонез. Завжди охоче йде назустріч пропозиціям терито¬ріального центру й директор приватного підприємства «Фа- ворит-3» Сергій Леонтюк, виді¬ляючи сільським пенсіонерам та інвалідам високоякісні овочі та фрукти. Велике спасибі за важливу для людей похило¬го віку допомогу й всім іншим сільгоспвиробникам та фер¬мерам Каховщини. За останні місяці наш центр безкоштовно забезпечив продуктами хар¬чування, овочами та фруктами близько 400 чоловік.

-Цікаво, а які конкретні послуги надають соціальні працівники терцентру своїм «пацієнтам»?

-Офіційно надаємо понад тридцять тарифікованих по¬слуг, а насправді — важко під¬рахувати... Це і покупка продук¬тів, і придбання медикаментів, і прибирання у кімнатах, і «похо¬ди» за водою, і полив городу... Зараз, наприклад, наші праців¬ники допомагають своїм клієн¬там заготовляти вугілля, дрова, утеплювати приміщення, роз¬топлювати печі, готувати їжу...

- Ким пишається, Ігоре Володимировичу, ваш тери¬торіальний центр? Кого ви відзначили у своєму святко¬вому наказі?

-Відзначив найкращих з на¬ших кращих трудівників. Це — соціальний працівник Тетяна Володимирівна Савченко (її зона обслуговування — с. Чер¬воний Перекоп), заступник за¬відувача відділення терцентру інна Олександрівна Шишкова, водій Володимир Васильович Михайленко, соціальні праців¬ники Ольга Миколаївна Биковська (с.Ольгівка), Тетяна Ана¬толіївна Лісовська (с.Цукури), Надія Миколаївна Надточа (с. Червоний Перекоп)... Корис¬туючись нагодою, дякую всьо¬му нашому невеличкому тру¬довому колективу за сумлінну працю і зичу всім нам міцного здоров'я, всіляких гараздів та нових трудових надбань.

-Які задуми збираєтесь здійснити найближчим часом?

-Відкрити нове (третє) від¬ділення соціальної побутової адаптації пенсіонерів, інва¬лідів, людей похилого віку. Йдеться про осіб, які тривалий час хворіли або зазнали сер¬йозних негативних наслідків від перенесених хвороб і те- Ьер потребують відновлення фізично-неврологічного функ¬ціонування. Для цього створю¬ємо відповідний пункт на базі Малокаховської медичної ам¬булаторії сімейного типу, взяв¬ши в оренду певне приміщення і належним чином обладнавши його. В таких пунктах наші клі¬єнти не лише прийматимуть необхідні медичні процедури (зрозуміло, за рекомендація¬ми та дозволами лікарів), але й спілкуватимуться, дивити¬муться разом телепередачі та відеофільми, отримуватимуть інформаційні та психологічні послуги тощо. Мета — допомогти скоріше повернути одиноких пенсіонерів та інвалідів до по¬вноцінного життя. Пункт побу¬тової адаптації в Малокаховці (до речі, там працюватиме й безплатна перукарня) залиши¬лося приєднати до систем опа¬лювання та водопостачання. А потім подібні пункти територі¬ального центру буде створено у Любимівці, Червоному Пере¬копі та Чорнянці. До слова, від¬ділення соціальної побутової адаптації фінансуватиметься з районного бюджету.

- Ігоре Володимировичу, які проблемні питання вас сьогодні хвилюють як дирек¬тора територіального цен¬тру?.

-їх ще вистачає. Чим глиб¬ше занурюєшся в нашу справу, тим більше проблем. Ну, назву кілька, як то кажуть, навскидь: вкрай ускладнена проце¬дура оформлення на облік до нашого центру, дуже низька заробітна платня соціальних працівників, безліч протиріч у законодавчих документах щодо функціонування територіаль¬них центрів... Очевидно, все це йде від того, що столичні законодавці не дійшли згоди у визначенні самої сутності тер¬центру — це чисто державний заклад соціального захисту населення чи напівсоціальне- напівкомерційне підприємство? Як на мене, то я б взагалі ви¬ключив у наших взаємовідноси¬нах із соціально незахищеними людьми похилого віку будь-які грошові розрахунки, бо вважаю, що держава у великому боргу перед цими людьми, а тому по¬винна той борг якомога скоріше знедоленим повернути.

Валерій РУДЕНКО