Саме такою, на думку при¬сутніх, вийшла зустріч з кан¬дидатами на посаду місько¬го голови, яка відбулась 27 жовтня в ЦКД. По-перше, провели її за чотири дні до ви¬борів. І через це вона стала неактуальною. Аби ініціатори влаштували її раніше, у ви¬борців була б можливість не лише наслухатись обіцянок, а й, можливо, зажадати, аби претенденти на голову міста щось зробили. І подивитися, як кажуть, їху ділі.

Однак строк, що залишав¬ся до 31 жовтня, не дозволяв виборцям навіть поцікави¬тись, як обіцяне втілюється в життя. Тим більше, що в умо¬вах передвиборчої пори кож¬на обіцянка, умовно кажучи, коштує великих грошей.

Один з претендентів об¬іцяє «вирішити питання ство¬рення медичного денного профілакторію на Житлоселищі». Тільки де він грошей візьме на це? Адже такий про¬ект коштує досить дорого. Це не тільки будівництво, а й ус¬тановка медичного обладнан¬ня та ін.

А інший — збудувати нову Набережну замість украденої в городян нинішньої. І не про¬сто збудувати, а «у стилі 18- го століття»!

Сказали б краще правду: «Люди добрі, ви нас пробач¬те, але ми не зможемо вам повернути Набережну, яку у вас украли». Треба сказати людям правду, що сьогодні жоден міський голова прак¬тично не в змозі повернути у власність територіальної гро¬мади земельні ділянки, роз¬дані по берегах річок.

Але ніхто так і не наважився. Бо якщо скаже правду, то хто ж проголосує за нього?

Якщо судити по обсягу «об¬іцяного», то можна сказати, що лише регіонали реально уявля¬ють, що Цюрупинську треба і де його брати. Ще до виборів об¬ладнали в місті шість автобус¬них зупинок. На Житлоселищі не тільки відновили дитячий майданчик, а й влаштували те¬атралізоване його відкриття.

Можна, звісно, і нову Набе¬режну побудувати — будь ласка! — та насправді для наших реалій справи зовсім прості — сміття вивезти та дороги відремонту¬вати. До цих пір, як висловив¬ся один з кандидатів, «піарячи Негру» (Анатолій Петрович — міський голова Голої Пристані. — Ред.), не можемо очистити місто від сміття.

Зате досягли успіху (куди там сусідам! ) щодо закритості міської влади в роздачі кому¬нального майна та земель те¬риторіальної громади. При¬сутні, мабуть, хотіли почути з цього приводу щось нове. Та не почули.

Піднесли хіба що нам ази кандидатської етики — ніхто ніко¬го не ображав, навпаки, всі кан¬дидати надали перевагу ввічли¬вості — правилам королів. , Зовсім було недоречним за¬питання про вирубку лісу. Ма¬буть, його автор не знає, що ліс в компетенції Держпісгоспу, а не міста.