Філософія Остапа Бендера, з од­ного боку, й барона Мюнхаузена, з іншого, — воістину невмируща, як святісінька брехня (у першому варі­анті) і кумендна байка (в другому). З парадоксальною, однак, властиві­стю: якщо у звичайному розумінні явища ці дві категорії неправди (брехня і міф) можуть існувати лише паралельно, то в нашому випадку вони успішно перетинаються, допов­нюючи одна одну.

У розпорядженні редакції є ксе­рокопії документів, які підтверджу­ють наведене вище теоретичне об­ґрунтування. Тому перейдемо до ци­тування документа.

„Председателю Цюрупинского райисполкома, — пише автор заяви, ні сном, ні духом не відаючи, що „райисполкомов» в Україні не існує майже два десятки літ, — т. Плотни­кову В. Ф.

Администрация ЧП ПБЗ „Кара­бах» просит рассмотреть и выдать разрешение на оформление зе­мельного участка 140гавЦюрупин- скомЛХЗдля проведения научного изучения земель и их оздоровления.

Директор Академик Семе­нов А. К».

Якби на цьому „поданні не сто­яли „ісходящий» та „входящій» номе­ри й дати, його б можна було віднес­ти чи до категорії жартів, чи до підго­товлених особою, що перебувала у тимчасово неадекватному стані (пе­репила, обкурилась, обкололась), чи неадекватному стані „на постійній основі. Бо яке відношення має „председатель райисполкома» до державних земель? Ні-я-ко-го! „Ди­ректор Академік Семенов А.К.», лю­дина, очевидно давним-давно пенс­іонер (у відповідності із ксерокопією паспорта, йому 69 років), про такі дрібниці міг і не знати. Як і про те, що теж давно, ще у 80-х роках мину­лого століття, почили в бозі ЛХЗ (лісгоспзаги), на зміну їм прийшли ДЛМГ (державні лісомисливські гос­подарства). Але ж його компаньй­он, чия ксерокопія паспорта теж до­лучена до документальної бази, а саме: депутат Херсонської обласної ради минулого скликання Олексій Тишкевич, вже знайомий нашим чи­тачам за публікацією „Допитливий академік» (теж академік!), „ВО», 26 лютого ц.р., №№17-18, не знати таких прописних істин не міг. Не мав права не знати.

Але все це так, квіточки. Викликає здивування саме ЧП ПБЗ, чиїм Ди­ректором і одночасно Академіком (по чьотним — Директор, а по не- чьотним — Академік?) виступає все той же Семе нов А.К, -що воно за таке і з чим його їдять?

Довідка АА №100273 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) засві­дчує, що це „Приватне підприємство „Піщаний біосферний заповідник „Ка- рабай». Це те саме, що (наприклад) „Приватне підприємство „Асеніза- торська контора „Верховна Рада Ук­раїни», або „Приватна міліція», або ТОВ „Приватна районна адміністра­ція» чи ще щось на цей самий зразок. Адже „Біосферний заповідник» — це не просто підприємство, це — СТА­ТУС! При тому статус не приватної, а ДЕРЖАВНОЇ структури!

А його „ничтоже сумняшеся» реє­струють! Ну, та це питання, яке упов­новажені вирішувати служби особ­ливого профілю. Ті, до чиєї компе­тенції віднесено обов'язки пильно й всебічно оберігати державний інтерес.

А ми звернемось до іншого, а саме: до того, чим же займатиметь­ся ЧП ПБЗ „Карабай» у випадку, якщо, не приведи Боже, йому ви­дасть право на існування „председа­тель райисполкома».

Міцно тримайтесь за стілець, знайомлячись із переліком „послуг»!

Отже, види діяльності за КВЕД:

Надання послуг у лісовому господарстві;

Одержання продукції лісового господарства;

(У перших двох випадках можна поставити знак запитання: що ж то за „послуги» і що то за „продукція»? Наприклад, проводир на „грибне полювання», чи збирання шишок, чи організація навчання стрибкам че­рез вогнище на Івана Купала?).

Йдемо далі:

Оптова торгівля квітами та іншими рослинами;

(Тут сміливо можна ставити знак оклику, оскільки торгівля квітами, зібраними в Олешківських лісах, — це абсолютний ексклюзив! Наші ново- явлені підприємці, скоріш усього, мають намір розгорнути торгівлю квітами папороті. Інших квітів у нас просто нема, а папороть на Дальнь­ому Карабаї зустрічається. Маючи на увазі, що, за народними віруван-' нями, папороть цвіте тільки в ніч на Івана Купала (наука цього факту Поки що не довела, мабутьЧП ПБЗ дово­дитиме), квіти дешевими бути не об­іцяють. Але ж треба мати на увазі, що той щасливець, якому поталанить купити таку квітку, буде вічно щасли- вий і володітиме надзвичайними силами. У всіх випадках життя. Так що перспективи є.

Щодо „інших рослин» — суцільний туман. Що мають на увазі засновни­ки ЧП ПБЗ, хіба що одному Всевиш­ньому й відомо).

Але торгівля квітами та іншими рослинами, це лише „гарнір», а „кот­лета» схована в наступному пункті: „Інші види оптової торгівлі. Ав­тори грандіозного замислу не уточ­нюють „інших видів», а ми, напівгра­мотні в бізнесі, можемо припустити крамольну думку, що це не що інше, як оптова торгівля... так, так, піском. Підходить під „інші види»? Стопудо­во, підходить! Тим більш, що ми вже мали приклад, коли заступник міського голови давав (давала) дозвіл на торгівлю піском ешелона­ми.

А щоб пункт №4 утвердився „по- дорослому», його підперли пунктом №5: „Роздрібна торгівля поза магазинами, не віднесена до інших групувань». Іншими слова­ми: все, що не заборонено, — дозво­лено!

Нарешті, „Директор і одночасно Академік» не уточнив, яким же ро- бом вестиметься „научное изуче­ние земель и их оздоровление», а лише задекларував наміри у звер­ненні до председателя райиспол­кома. Можемо висловити іще одне крамольне припущення: вся „наука» і „оздоровление» (до речі, „оздо­ровление» від чого?) будуть зведені до банально простої речі: так зва­ного „геологічного вивчення родо­вища піску» на 140 гектарах. І — все. А що таке „геологічне вивчення», добре відомо на прикладі діяль­ності „Терезів», „Кварцу» та їх на­ступників, які у вигляді піску вивез­ли з району мільйони й мільйони доларів СІНА.

Дамо „добро» іще одному „ізучателю» та „оздоровителю»?