З чого складається він, день голови? Однозначної відповіді на це дати не можна. Та й передба­чити — також. Ми спробували хоча б фрагментарно подати один ро­бочий день новообраного місько­го голови Василя Плотнікова.

Інспектування ремонту доріг

Чи то так уже забили нам голови політикою і виборами, чи ще щось, але поки їдеш по місту, на кожній ви­боїні згадуєш усі обіцянки дати лад дорогам. Біда в тому, що життя дов­кола не налагоджене. Воно, це жит­тя, саме схоже в нас на якийсь «ям­ковий ремонт». Але змінити багато чого зможемо, якщо усією громадою візьмемось до справи.

Це по західних рецептах та ана­логах ямкових ремонтів нема. А ми повинні ще миритися з цим. «Мож­ливо, час для ямкового ремонту об­рано і не зовсім вдалий, але навесні буде ще гірше, — говорить по дорозі Василь Плотніков. — За зиму розіб'­ють дороги так, що особливо не роз­гонишся навіть влітку».

Міський голова особисто інспек­тує ремонт доріг.

Дорога на повороті з вулиці Червоноармійської на Декабристів роз­бита, за будь-яких опадів слизька, необлаштована. Тут будь-який ма­невр стає небезпечним. І зовсім не в, диковинку влетіти у вибоїну.

Сюди й кинуто кращі сили Цюрупинської дорожньо- експлуатаційної дільниці, яку очолює Олександр Шакула. Бо це не околиця, а фактично центр міста. Тут зосереджена вся ав- тодорожна техніка.

Машина з гарячим асфальтом, що аж парує, десяток чоловік з ло­патами, каток, що розгладжує — це все, що встигаю побачити. Робітни­ки з досадою махають руками: про­їжджай, мовляв, не заважай!

Якість покриття, інші дорожні па­раметри особисто перевіряє викон­роб Максим Кінідра.

Зима, звісно, не найкраща пора для усунення чисельних недоробок і огріхів на наших дорогах. Однак важ­ко не погодитись з міським голо­вою: навесні буде іще гірше, якщо хоча б ямково не відремонтуємо до­роги. У першу чергу по напрямку руху внутріміського пасажирського транспорту.

- Поки що на ремонт доріг виділено з міського бюджету 100 тисяч гривень, — говорить Василь Фадей- ович. — Та при розрахунку бюджету на 2011 рік міська влада має намір збільшити видатки на ці цілі.

Запуск котельні

У другій половині дня — поїздка на «Аметист». Так називається найвід- даленіший район міста, який найб­ільше страждає від холоду. Сьогодні там мають запустити реконструйо­вану котельню.

Хто-хто, а Ольга Хайдарова, ди­ректор Цюрупинського професійно­го ліцею, не може залишатися нейт­ральною до того, що відбувається. Надворі плюсова температура, та вже на ніч обіцяють її зниження. А в неї під опікою 200 дітей, чимало з них сиріт, яких поселено в одній із секцій гуртожитку для малосімейних. У кімнатах — холоднеча. Як, власне, й у класах навчального закладу.

- Знаєте, яке в мене «улюблене» заняття? — говорить Ольга Іванівна. — Ходити по дитячих кімнатах і попе­реджати про небезпеку обігріву елек­троприладами. Ось і вчора мало не трапилась надзвичайна подія. Але ж діти мерзнуть...

Розмова директора ліцею з міським головою тривала хвилиы десять, і все навколо одного: «Спа­сибі, що допомогли. Тепер, споді­ваємось, у наших класах буде теп­ло».

Місцеве населення — це ще й по­рядку 500 чоловік, які проживають в 102 кімнатах сімейного гуртожитку. І теж мерзнуть.

Запуск реконструйованої ко­тельні на «Аметисті» пройшов спок­ійно і без пафосу. Послухайте слова самого міського голови: «Доусунен­ня всіх зауважень інспекції з технаг­ляду нам опломбували вхідну запір­ну арматуру. Однак ми виконали всі вимоги інспекторів і сьогодні на підставі їх дозволу відкрили запірну арматуру».

Тепер і на «Аметисті» — тепло.

Вшанування матері-героїні

Та найприємніше — прийом і вру­чення від імені Президента України нагрудного знака та почесного зван­ня «Матері-героїні» Людмилі Мелюхіній, яка народила і виховала п'я­тьох дітей — випало міському голові зранку. Аби винуватиці торжества цей день особливо запам'ятався, почесні нагороди Василь Фадейо- вич вручив у присутності всіх праці­вників міськради. Він побажав ма­тері-героїні та її дітям здоров'я та особистого щастя. За словами самої Людмили Миколаївни, багатодітні сім'ї — це у них спадкове. «У моєї мами було восьмеро дітей, а в свек­рухи — і того більше: дванадцять. Обидві були матерями-героїнями ще за часів Радянського Союзу», — сказала Л .М. Мелюхіна.

Та жінка не сподівається лише на підтримку держави. Як приватний підприємець, вона сама прагне поліпшити матеріальне становище своєї багатодітної сім'ї. Хоча змістом її життя, безперечно, ста­ли все ж не матеріальні блага, а Діти.