Війни вкарбовуються в людську пам'ять, з часом поступово притуп­ляється гіркота трагічних сторінок, однак для їх учасників та їхніх рідних так і залишаються незагоєними рана­ми. В Херсонському обласному гос­піталі інвалідів та ветеранів війни про­ходять курс лікування не лише вете­рани Великої Вітчизняної, яких з кож­ним роком меншає, а й більш молоде покоління — воїни-інтернаціоналісти, миротворці, котрі виконували свій громадянський та військовий обов'я­зок під час ліквідації збройних конфліктів у гарячих точках, а також солдатські вдови та матері загиблих. З часу будівництва госпіталю його приміщення ремонтувалися частково і переважно косметично. Тут підтри­мують чистоту та порядок, втім персо­налу відділень та їх завідувачам хоті­лося б, аби до їх спільних зусиль зро­бити для пацієнтів процес лікування та перебування в госпіталі ефективним та комфортним, додалося осучаснен- ня палат, процедурних кабінетів, холів та коридорів закладу. Приємно, що знаходяться люди, котрі небайдужі до створення гідних умов для перебуван­ня ветеранів. Так поступово вдається щороку капітально ремонтувати по кілька палат, але в масштабах велико­го лікувального закладу на їх оновлення силами доброчинців підуть де­сятки років.

Побувавши в кількох відділеннях у переддень нового року, вдалося пе­ресвідчитися, наскільки важливі для такої категорії пацієнтів затишок та піклування про них, адже чимало ве­теранів приїхали з віддалених ра­йонів, тож різдвяні свята провели на лікарняних ліжках. Про особливий настрій для своїх бойових побратимів та старших наставників ветеранів Великої Вітчизняної подбали наприкінці минулого року Херсонські обласна та міська організації ветеранів Афгані­стану. Вони стали ініціаторами прове­дення капітальних ремонтів у двох палатах госпіталю. Дарунок ветера­нам вони приурочили до річниці виз­волення України від німецько-фашистських загарбників. Новоріччю в одній з них спільно зустріли ветерани-інтернаціоналісти різних поколінь та ветерани ВОВ (на фото), яких прийшов привітати голова міської організації ветеранів Афганістану Ва­лерій Міщенко, в іншій — солдатські вдови.

Інвалід Великої Вітчизняної війни 91-річний Прокопій Сергійович Єре­менко лікується в госпіталі щорічно і задоволений обстановкою, створе­ною в закладі для таких, як він: «Ляга­ти на лікування в інших медзакладах непомірно дорого. А тут увесь курс обстеження та лікування для нас без­коштовний, усі процедури — в одно­му приміщенні. Харчування відмінне п'ять разів на день з салатами зі свіжих овочів, фруктами, кисломо­лочними продуктами, а ще скрізь чи­стота. Я сам — колишній моряк, тож знаю, що таке підтримувати порядок, по кільканадцять разів на день драїти кожен квадратний метр».

Завідувач гастроентерологічного відділення Людмила Хижняк зазна­чає, що останній косметичний ремонт в палатах здійснювався 10 років тому. І хоча регулярно шпаклюють тріщини, підфарбовують та забілюють, латають . дірявий лінолеум, втім, хочеться зро­бити кожну палату затишною, зі зруч­ностями. Людмила Кузьмівна з горді­стю демонструє ремонт у палаті аф­ганців: душову кабіну, прилади елект­роосвітлення, гарний лінолеум, нові штори та стіни, які невдовзі прикра­сять картинами школярів. Вагому до­помогу в ремонті палати надав член міської організації ветеранів Афгані­стану, директор КП «Херсонтранс- сервіс» Олександр Малишев. Теле­візор у палату подарував мер Херсо­на Володимир Сальдо. До речі, цього року міська влада на 200 гривень збільшила і грошову допомогу сім'ям загиблих в Афганістані, яку в місті отримують 27 сімей і 4 інваліди війни І групи. Валерій «Міщенко з вдячністю відзначає прекрасне ставлення пер­соналу госпіталю до пацієнтів, котрі завжди оточені теплом і увагою, та розуміння депутатів обласної ради, які виділяють кошти на підтримку та­кого потрібного для регіону закладу, а також від імені ветеранів звертаєть­ся до усіх небайдужих людей, котрі мають можливість допомогти госпіта­лю з ремонтом палат. Адже це цілком посильно, бо йдеться не про дорогі євроремонти. Створити умови для комфортного перебування ветеранів під час лікування, — переконані вої- ни-афганці, — це, можливо, остання наша спільна данина пам'яті подвигу ветеранів Великої Вітчизняної — по­колінню, яке відходить у небуття.