Наше приватне підприєм­ство «Шанс», яке надає основні комунальні по­слуги жителям сіл Роздольне та Вільна Україна, було створено у жовтні 2009 року на базі ко­лишнього Роздольненського сількомунгоспу. Нині в ньому працюють на принципі повної взаємозамінності вісім кваліфі­кованих трудівників. Маємо в своєму розпорядженні екскава­тор, самохідне шасі, вантажний автомобіль, пересувний зварю­вальний апарат, насосно-силове устаткування, доводимо до ладу станцію пом'якшення питної води та ряд власних виробничих площ. В чому твердо переконався наш трудовий колектив за цей від­носно незначний період робо­ти «Шансу»? Стало очевидно, що навіть невеличкі за кількістю сільські територіальні громади в спромозі вирішувати самостійно більшість комунально-побутових проблем своїх населених пунктів (водопостачання, освітлення ву­лиць, санітарне очищення тощо), коли сільські активісти мають бажання змінити стан справ на краще і отримати конкретний по­зитивний результат; коли серед сільчан є справжнє розуміння того, що все має свою вартість і за отримані послуги треба сво­єчасно та у повному обсязі пла­тити; коли люди припиняють демагогічні балачки, що «хтось» повинен їх чимось забезпечити, щось для них зробити і таке інше, бо цей «хтось» — ніхто інший, як кожен член сільської територі­альної громади, і кожен громадя­нин нашої держави; коли, наре­шті, вершити ту чи іншу місцеву справу доручають людям небай­дужим, вдумливим, ініціативним, совісним та обов'язковим.

Зрозуміло, спочатку наше приватне підприємство «Шанс» взялося за наведення належного водозабезпечення та посильного водовідведення в Роздольному.

Справу ускладнював той факт, що в цьому населеному пункті експлуатуються багатоповерхо­ві житлові будинки, і треба було створити в колективній водо- мережі постійний тиск, аби вода безперебійно надходила до квар­тир четвертих поверхів. Коли це завдання було здійснено, ми ді­йшли висновку, що треба рішуче відмовитись від зрівняйлівки у сплаті за водопослуги, а зробити головну ставку на встановлення в усіх квартирах, в усіх індивіду­альних житлових будинках, на всіх присадибних ділянках лічильників води. Не скажу, що відразу роз- дольненці збагнули доцільність такого підходу до діла, але вже сьогодні водолічильники функці­онують в 99 відсотках домівок, і люди дисципліновано сплачують «Шансу» за реально надані водо­послуги.

Отож у сусіднє село (Вільна Україна) наше приватне підпри­ємство «увійшло» з певним до­свідом «виховної роботи» з на­селенням. Колись бригадне село колишнього радгоспу імені Блю­хера, с. Вільна Україна налічує не більше 90 садиб, що розмістили­ся на трьох вулицях. До 2009-го року водопостачання тут здійсню­валося тільки протягом однієї- двох годин на добу. Влітку, в пері­од активного поливу городів, вода добре доходила лише до вулиці Каховської, жителі вулиці Петров- ського поливали з великими про­блемами, а до садиб по вулиці, Першотравневій вода зовсім не доходила. 0;гож в квітні 2009 за іні­ціативи тамтешніх селян Роздоль- ненський сільський голова Тетяна Величенко провела в с. Вільна Україна сходку, на якій наше підприємство запропонувало меш­канцям цього населеного пункту створити нормальне цілодобове водопостачання, як в Роздоль­ному. Неоднозначно сприйняли люди наші слова — хто цілковито підтримав, а хто висловив від­верту недовіру, бо після руйнації колгоспно-радгоспної системи господарювання тодішні владо- можці вже обіцяли сільчанам «зо­лоті гори», і ми всі чудово знаємо, що з того вийшло. Багато в чому невдачі тих, хто тоді шукав само­організаційні шляхи розв'язання місцевих проблем, пояснюються спиранням на принцип зрівняй­лівки, яка саме і звела нанівець всілякі продуктивні зусилля. Сила будь-якої територіальноігромади грунтується на поєднанні мудрос­ті старшого покоління, завзяття молоді та ініціативи лідерів. Наш підхід до справи словом і ділом підтримали такі аксакали Вільної Україні, як Ф.Пирогов, Й.Янда, М.Шпагін і Д.Шпагін, А.Ворогіаєв, А.Масюткін, С.Степанян, М.Іва- нюк, С.Шубінець... В результаті протягом двох місяців «Шанс» частково удосконалив вулич­ні водомережі, упорядкував всі присадибні водозабірні колон­ки, обладнав 90 відсотків садиб водолічильниками, а головне — отримав бажаний кінцевий ре­зультат: налагодження в насе­леному пункті практично ціло­добового постачання води під рівномірним тиском у будь-якому куточку Вільної України. Більше того: виявилося достатнім ви­користовувати насосно-силове обладнання значно енергоощад- ливіше, а обсяг спожитої води збільшився майже в три рази. При цьому (що особливо важливо, адже «Шанс» — підпри­ємство госпрозрахункове) наші клієнти не мають за­боргованості за спожиті по­слуги із водозабезпечення.

Зауважу також, що весь ц обсяг згаданих робіт ми виконали за рахунок самофінансування, витративши на окремо взяте домогосподарство в середньому до Е 300 гривень. До речі, меш­канці Роздольного сплачу­ють за один кубометр водо­споживання 4,16 гривні, а вільноукраїнці — лише 2,77 грн., бо виробничі витрати на їх обслу­говування майже удвічі менші. Вважаємо, що і за триразове ви­везення на тиждень твердопобу- тових відходів жителі сплачують за вкрай вигідним тарифом: 3,80 грн. з чоловіка на місяць.

Звичайно, з новим 2011-м роком наш працьовитий ко­лектив пов'язує обгрунтовані сподівання на ліпші виробничі надбання, а значить, й на кра­ще матеріальне стимулювання. Плануємо предметно зайнятися освітленням вулиць в Роздольно­му та Вільній Україні (цю важливу справу дуже суттєво гальмує за­надто великий тариф на спожи­вання електроенергії, що його встановлено в Україні для сіль­ських комунальних підприємств). Збираємося взяти банківський кредит і придбати частотні ав­томатичні регулятори тиску у колективних водомережах, що дозволить економити до 40% електроенергії і виключити мож­ливість гідравлічних ударів в тих мережах. Особлива наша надія на те, що в цьому році, нарешті, вдасться завершити будівництво Роздольненських очисних спо­руд, яке вже триває багато років на яке витрачено чимало коштів. З цього приводу я мав зустріч з головою обласної державної ад­міністрації М.Костяком. Микола Михайлович повідомив, що за­вершення будівництва очисних споруд намічено саме на 2011 рік. З обласного бюджету для цього буде виділено півмільйо- на гривень, певні асигнування зроблять й районна рада та Роз- дольненська сільрада, а понад мільйони гривень надійдуть з державного бюджету.

Є в нас ще один задум: за рахунок зміцнення власної мате- ріально-виробничоїбази взятися за створення якісного водопос­тачання ще в одному сусідньому селі — Червоному Поділлі. Ке­рівництву ДПДГ «Каховське» та Кам'янської сільради ми вже від­повідну пропозицію зробили. Те­пер треба наповнити наші спільні наміри конкретними діями.