Пенсійна реформа, яку уряд розпочав у грудні, внісши на розгляд парламенту відповідний зако­нопроект, — одне з найбільш обговорюваних пи­тань в країні. Про те, що реально принесе зви­чайним людям пенсійна реформа, ми говоримо з віце-прем'єр-міністром і міністром соціальної політики Сергієм ТІГІПКОМ

Сергію Леонідовичу, існує думка, що реформа спрямована насамперед на те, щоб за рахунок підвищення пенсійного віку звес­ти кінці з кінцями у бюджеті Пен­сійного фонду. Ви можете сказати, що отримають від реформи самі пенсіонери — нинішні і майбутні?

Усі говорять про бюджет Пенсій­ного фонду, а річ, насправді, зовсім не у ньому. А в тому, що наша солідарна пенсійна система — це «спільний ка­зан», коли ми платимо пенсії своїм батькам, а наші діти платитимуть пенсії нам. І вона себе вичерпала. Українці, як і більшість націй у світі, старіють, пенсіонерів більшає, а тих, хто працює та сплачує внески до Пенсійного фон­ду, меншає. Щоб платити пенсії, дово­диться брати гроші з держбюджету, тобто з інших податків. Це значить, що ми недоплачуємо зарплату вчителям, лікарям, не будуємо дороги, не інвес­туємо в нові технології. Крім того, наша солідарна система має колосальні розриви між мінімальними і макси­мальними пенсіями: деякі категорії пенсіонерів сьогодні отримують по 40 тисяч гривень у той час, як багато людей мають менше тисячі гривень пенсії. Хіба Ц9 справедливо? Тому ми вирішили не тільки обмежити макси­мальні пенсії новим пенсіонерам на рівні 12 мінімальних пенсій (сьогодні це близько 8,8 тисячі гривень). Ми бу­демо поступово відмовлятися від цього «єдиного казана» і переходити на систему, коли кожен зможе сам нако­пичувати на свою пенсію. І підвищен­ня пенсійного віку — це один з інстру­ментів пенсійної реформи, який доз­воляє людині заробити вищу пенсію.

Але ті, хто виходить на пенсію в перші десять років реформи, не встигнуть ані набрати достатнього стажу, ані накопичити кошти на персональному рахунку!

Не бачу проблем: у нас закладені компенсатори для цієї категорії грома­дян. По-перше, це 5% надбавки для жінок до пенсії за кожен додатковий рік роботи після 55. Тобто за 5 років можна збільшити свої виплати на 25%. Це сут­тєво. По-друге, ми підвищили гарантії для найбільш незахищених категорій населення — бюджетників, вчителів і лікарів. їм при виході на заслужений відпочинок уже з першого року рефор­ми виплачуватиметься одноразово 10 призначених пенсій. Хочу підкресли­ти, ми не змінюємо умов для працюю­чих пенсіонерів — вони зможуть отриму­вати і заробітну плату, і пенсію. Уже при­значені пенсії зменшені не будуть. На нинішніх пенсіонерів реформа аж ніяк не вплине — жодна зміна у пенсійному законодавстві — у тому числі, збільшення нормативного стажу — не торкнеться тих, кому пенсії вже призначені.

У чому ж тоді секрет? Яким чином все-таки збільшиться розмір пенсій?

— Секрету немає, все прорахо­вано. Ключ до високих пенсій — на­копичувальна система. Ми планує­мо запровадити її для тих, хто не досяг 35 років, в обов'язковому по­рядку, а для тих, кому більше 35 — в добровільному. Схематично це виг­лядає так: ви будете віддавати час­тину своєї зарплати, яка зараз іде в Пенсійний фонд, не на поточні по­треби пенсіонерів, а на свій особи­стий депозит. Тобто частина грошей з певного моменту буде переводи­тися в накопичувальну систему — у межах 7%, а решта йтиме на виплату пенсій у солідарній системі. Люди­на буде сама вирішувати, куди спря­мувати свої заощадження: або в державний фонд, або в приватний. Ці фонди будуть вкладати гроші в економіку, а люди — отримувати додатковий дохід. Ці накопичення, до того ж, можна буде передавати у спадок.

Ви проводили розрахунки, наскільки вищою буде пенсія в на­копичувальній системі?

Звичайно, дивіться: припусти­мо, людина працює 35 років, як це передбачає пенсійна реформа, і от­римує протягом всього цього часу стабільну зарплату в 3000 грн. За сьо­годнішньою формулою на пенсії така людина буде мати з солідарної сис­теми в кращому разі 1700—1900 грн.

Тепер візьмемо накопичувальну. Ваш внесок в НПФ — 7%. Прогнозу­вати прибутковість на такий тривалий період не можна. Але припустимо, що вона буде приблизно на рівні інфляції — у середньому близько 8% на рік. Ці відсотки будуть додаватися до тієї суми, що вже є. Через 35 років ваші накопичення досягнуть майже 500 тис. грн. Це означає, що протя­гом 25 років на пенсії ви зможете отримувати до держпенсії ще додат­ково приблизно 1,5 тис. грн. на місяць. І це без урахування, що серед­ня зарплата зростатиме.

Ймовірно, що люди будуть боятися НПФ, хвилюватимуться, що гроші згорять, як в Ощадбан­ку СРСР. Що Ви маєте намір зро­бити, щоб захистити заощаджен­ня людей?

— Найважливіше тут — дуже жорст­ко контролювати, щоб кошти не вклада­лися в ризиковані операції. Саме це ми» й будемо робити. Наприклад, можна встановити мінімальний відсоток гро­шей, які потрібно зберігати на депози­тах у банках. Буде жорстко обмежена можливість інвестувати в закордонні проекти. Крім того, за рахунок цих гро­шей можна відродити недороге іпотеч­не кредитування через Державну іпотеч­ну установу. Такий успішний досвід був, наприклад, в Польщі і Казахстані. Взагалі в багатьох розвинених економіках пенсійні накопичення — головний двигун розвитку країни. А оскільки частка робо­тодавця у пенсійному внеску поступово буде зменшуватися (з сьогоднішніх 33% до 28%), то це хороший поштовх до ви­ведення зарплат із тіні. Та й сам майбутній пенсіонер, коли розумітиме, куди йдуть його гроші, буде зацікавлений отримати якомога більший дохід.