Таким був лейтмотив розмови голови обласної державної адміністрації з журналістами під час чергової прес-конференції, на яку запросили й редакторів районних газет.

Керівник області не пе­реобтяжував присутніх циф­рами та реляціями про ви­конання і перевиконання, він радше вів розмову про те, що очікує усіх нас в році 2011-му. Не приховував, що рік буде складним, тому лю­дям, наділеним владою, аж ніяк не можна працювати без віри (а до цього ще можна до­дати — без надії та любові). І це не в'исокопарні слова. Усе це разом формує ініціативу, рухає наміри досягти більшо­го, створити економічне та фінансове підґрунтя для спо­внення планів.

Отже, губернатор, як, зрештою, на теперішній час в Україні загалом, оцінює рівень керівників по їх спро­можності бачити резерви і залучати до їх реалізації ін­вестиції. Якщо цього немає — полишай нагріте крісло, як це сталося, приміром, з голо­вою Скадовської райдержадміністрації. Хоч і досвідчена була людина, та ініціативи не вистачало...

Екзменом на зрілість ста­не робота, яка почалася 2 лю­того щодо захисту в обласній державній адміністрації пла­нів соціально-економічного розвитку та бюджетів райо­нів. Навіть часу на це кожному відведено, як на шкільному уроці-45 хвилин.

Головна вимога — пошук на місцях резервів для співфінансування Угоди, укладеної торік між обласною владою та Кабінетом Міністрів, яка на тепер оцінюється у понад 1,5 мільярда гривень. Зрештою, це не стала величина, коштів може бути спрямовано на розвиток Херсонщини і біль­ше, якщо буде порозуміння з боку керівників районів. Та й усіх громад, кожної людини. Бо чого вартий керівник, який не спілкується з людьми, не знає, де погано.

«Встигли стрибнути в останній вагон...» Цей вислів образно характеризує зусил­ля обласної влади у залученні інвестицій. Це й налагоджен­ня співпраці з Новосибір­ською областю. Це й участь губернатора в офіційній де­легації під час нещодавних перемовин Президента Укра­їни Віктора Януковича з діло­вими колами Японії. Однією з «родзинок» цих зустрічей був проект Херсонщини щодо створення на Арабатській Стрілці міжнародного еко­логічного медичного центру, який японців все-таки заці­кавив.

Що ж стосується поїз­да насправді, то українська делегація замість літака ру­халася територією Японії на швидкісному потягу. Отож з'явилася мрія створити про­ект швидкісного залізничного сполучення між Києвом, Хер­соном і Кримом, ідею запро­понував Микола Костяк.

А вислів про «останній ва­гон» — це долучення нашої об­ласті до використання коштів, які виділяються за Кіотським протоколом і мають бути спрямовані на поліпшення енергозбереження. Наш край і в цьому сприятливий: багато сонця, вітру. Тобто, це і може бути альтернативними дже­релами енергії.

Журналісти ставили керів­нику області багато різних за­питань, не хотіли відпускати його й тоді, коли час розмови вийшов. Цей діалог між вла­дою і пресою сам М.Костяк охарактеризував з властивим йому почуттям образності: «Не може вгорі вітер шуміти, а внизу бути тихо».