Чутки про те, що цінної продовольчої культури в країні обмаль, роздуті спекулянтами і деякими ЗМІ

Хвилювання — даремні

Ми вкотре здивували решту цивілізовано­го світу. Не досягненнями у космосі і не но­вими родовищами нафти. Нашим невігла­ством, якщо не сказати більше. Захід знову не розуміє: чому панікують українці? Гречка в Ук­раїні гречка, на Заході ж — гарний наповню­вач (полова) подушок, які забезпечують здо­ровий сон.

Керівник агрофірми «Україна» Великолепетиського району Сергій Дяков теж переконаний:

У державі проблем із вирощуванням рос­линницької продукції немає. Вона надумана! З гречкою в тому числі. Але з п'ять років нею ніхто не займався. Побачите, скільки цього року буде на ринку гречки!

Голова райради Дмитро Папуша, присутній при розмові, додає:

Тільки наш район виростив її торік майже 200 тонн. А наша потреба — утричі менша...

«Гречана» графа у держастаті області відсут­ня. А може, мало поширена.

У напівтемних коридорах облсільгосппроду швидше почуєш про політику, ніж про агротех- нологію вирощування цінної культури. А чинов­ники облдержадміністрації у ресторані краще заморську ікру замовлять, ніж гречану кашу. Може, й через це цінну культуру геть із поля зору випустили.

Була гречка, й... загула?

Ледве відбилися від чужоземного, часто вельми сумнівної якості, рису, як нове «нашес­тя» — гречка з... Китаю!

Гречка то китайська, а ціни ж наші, звісно, спекулятивні. І це при тому, що південна об­ласть, виявляється, сама може задовольнити свій же попит на цінну круп'яну культуру. У цьо­му впевнений і мій авторитетний співрозмов­ник, знаний у Європі херсонський учений-аграрій Михайло Черниш.

Питання вирощування гречки на Херсон­щині порушувалося давно, і не один раз, — гово­рить Михайло Олександрович. — Та вся біда в тому, що дуже важко переламати насамперед психологію товаровиробника. А переламається вона тоді, коли з'явиться давно як не державна, то вже хоч би регіональна програма освоєння післяжнивних посівів в умовах півдня України.

А ця справа перспективна?

Навіть дуже!

Учений знає, про що говорить. І говорить не один рік, і не два. Саме на злободенну нині тему у Михайла Черниша і кандидатська дисертація захищена: «Вирощування гречки та проса в післяжнивних посівах в зрошуваних умовах Півдня України».

Михайле Олександровичу, про які ж ре­альні обсяги йдеться?

Реально вирощувати гречку можна на площі не менше п'яти тисяч гектарів. Навіть якщо не займатися агротехнікою цієї культури, з кожного гектара можна в середньому брати по 10 цент­нерів зерна. А п'ять тисяч тонн гречки — це на виході 3600 тонн крупи. Та й це не межа...

А що ж, питається, ще потрібно для того, аби розкрутити гречаний конвеєр? Втручання дер­жави. Держава має. регулювати закупівельні ціни (хай і адміністративними методами), а та­кож відновити закупівлю у свої засіки стратегіч­ного для здоров'я своїх громадян продукту.

Саме на ці державні кроки і сподіваються не тільки Михайло Черниш, а й самі товаровироб­ники. А досвід... Досвід, виявляється, є!

У ГолопристансьКому районі колишні кол­госпи імені Леніна і «Росія» саме вирощуванням гречки займалися дуже серйозно, — пригадує співрозмовник. — Культивували її Новотроїць- кий і Каховський райони. Бо вигідно. Досить двох-трьох поливів — і за два місяці збирай урожай. Принагідно скажу і кілька слів про просо. Це дуже цікава культура. Просо має високі по­живні властивості. Агротехніку його вирощу­вання ми глибоко вивчали у Херсонському аграрному університеті у 1987—1989 і 1992—1094 роках. У наших умовах можна одер­жувати з меліорованого гектара до 40 центнерів післяжнивного проса. Агротехніка і тут дуже проста, може, навіть примітивна:-одне диску- вання, культивація, прикочування і є результат.

— Просо, — нагадує науковець, — страте­гічна культура. Армія на пшоні сиділа. Воно дуже корисне і калорійне.

Відродивши вирощування гречки і проСа, аг­рарії Півдня не одного-двох зайців убивають... Серед важливих складових землеробства — продовження строків використання ріллі.

За тим же сценарієм

Глава уряду Микола Азаров із самого початку гречаної істерії, спричиненої всюдисущими спеку­лянтами, на яких наче й управи немає, а також де­якими ЗМІ (Херсонщини теж) заявив ще у серпні минулого року: «Сьогодні розкручується за звичним сценарієм ажіотаж навколо однієї з груп продоволь­чих товарів. У попередні роки це було борошно, потім цукор... Зараз такий ажіотаж створюється навколо гречки. Сценарій один і той самий...».

Дізнавшись про дефіцит гречки у сусідній Росії, західні ЗМІ твердять, що цей дефіцит «ско­лихнув багаторічні страхи нації, яка за один вік пережила дві світових війни і кілька хвиль по­вального голоду».

Пояснення схоже на іронію. Не більше.

А на ринку — своя реакція: гречка «темпера­турить»! Надовго?