Учительська професія чи не найважча з-поміж усіх. За фізичним навантажен­ням педагог може сміливо змагатися з тими, хто працює біля верстата чи ви­добуває чорне золото. Що вже говорити про відповідальність... Доленосним є кож­не вчительське слово, адресоване учням. А ще треба завжди бути майстром своєї справи, прогресивним, мобільним, сучас­ним і навіть випереджати педагогічні та виховні потреби часу. Освітянам Херсонщини у цьому краще за всіх до­помагає Південноукраїнський регіональ­ний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів на чолі з ректором кандидатом педнаук професором Ана­толієм Зубком. Побачивши діяльність РІП О зсередини, кореспондент «НД» й сам на якусь мить пошкодувала, що є представником іншої професії.

Чаплинка, Цюрупинськ, Берислав, Велика Олександрівка, Каховка і Нова Каховка, Скадовськ... До РІПО прибу­ли вчителі з усіх куточків нашої області, їхні школи мають дуже різні можли­вості: у навчальних закладах обласно­го центру, зрозуміло, матеріальна база та умоеи для професійного самовдос­коналення найкращі. А ось сільський вчитель далеко не завжди може вийти в інтернетчи придбати новинки науко- во-методичної літератури. Не те що в селах, в більшості райцентрів сьогодні просто не існує книгарень.

Я 32 роки працюю у школі. Викла­даю математику та інформатику. В інформаційних технологіях, як відомо, що не день, нові досягнення. Та коли вони там дійдуть до сільського вчите­ля?! За цим усим я їду в РІПО, — роз­повідає вчитель Бехтерської З0ІІІ Голопристанського району Галина Ново- хижко. — Так, п'ять років тому я про­йшла курси за освітньою програмою Intel та семінари-тренінги зі спецкурсів «Візуальне програмування», «Основи веб-дизайну», «Комп'ютерна графіка». Раніше про таке наші сільські школярі могли тільки чути, а сьогодні навіть обирають ці спеціальності у вузах.

А я проходжу курсову перепідго­товку насамперед як директор школи. Ко­ристуюся наймен­шою нагодою навча­тися в РІПО, у тому числі в міжкурсовий період, — розповідає керівник Червонома- яцької ЗОШ Бери- славського району Наталя Бакуліна. — Для нас цей чудовий заклад — центр науково-методично- го та педагогічного досвіду, ініціатор усіх освітніх інновацій. Та, головне, тут у всьому відчувається турбота про вчителя. Окрім навчання, маємо й насичену культурну програму: відвідуємо музеї, театр, виставки. Ну а санаторій-профілакторій РІПО — це взагалі щось унікальне. Думаю, ніде в Україні такого більше немає.

Щирі і добрі слова на адресу цього вишу знаходили своє підтвердження з кожною наступною аудиторією, занят­тям та заходом, які ми відкривали для себе в рамках знайомства з РІПО. Ту­тешні вчені-викладачі працюють не лише на кафедрах та в науково-мето- дичних відділах. Як у справжньому храмі наук, тут є аж 25 лабораторій. Найбільші ж враження — від форм на­вчання. Ми стали свідками онлайн-заняття, яке слухачам курсів проводив викладач РІПО, представник «Інтер-школи» Олег Морохов, перебуваючи у цей час у Дніпропетровську.

Вражає і бібліотека навчального за­кладу. Це справжня скарбниця вчи­тельських знань. Тільки уявіть: понад 40 тисяч фахових книг, брошур, жур­налів, аудіовізуальних та комп'ютерних матеріалів. Аякщо освітянин хоче попов­нити власну бібліотеку, на території інституту працюють дві великі книгарні, де за видавничими цінами пропонують тисячі друкованих найменувань: від науково-методичної літератури до спеціальних учнівських зошитів, за­собів наочності і програмних художніх творів. Південноукраїнський інститут ще й уклав з видавництвами угоди, які да­ють можливість нашим вчителям без­коштовно друкувати свої науково-мето­дичні досягнення в освітніх виданнях Ук­раїни. До речі, у РІПО теж є власне ви­давництво, одне зі ста кращих в країні.

Отже, недарма вчителям Херсонщи­ни заздрять колеги з інших регіонів. Південноукраїнський регіональний інститут створив таку потужну навчаль­но-методичну та наукову базу, з якою можуть змагатися навіть у столиці. А ще, гордість РІПО — це санаторій-профілак- торій. Серед галузевих оздоровчих інститутів України він є найбільшим. Го­ловним лікарем санаторію-профілак- торію багато років б Василь Наумич. За 18 років роботи закладу відданий ме­дичний колектив оздоровив майже ЗО тисяч (!) освітян. Сьогодні тут на­дається близько 25 лікувально-оздоровчих та профілактичних послуг. Су­часне обладнання підіб- ранозурахуванням проф­захворювань вчителя: ди­хальних шляхів, серцево- судинної системи, остео­хондрозу, радикуліту, поліартриту тощо.

— На курсах я впер­ше. Навіть уявити не могла, що тут є ще й такі умови для зміцнення здоров'я. Я просто у захваті від магнітоте- рапії, ароматерапії, спелеотерапії... При­ємно, що все це створе­но саме для вчителя, — ділиться враженнями молодий педагог Ірина Трищова, яка приїхала з Фрунзівської ЗОШ Іванівського району.

Колеги з Миколаївської області розповідають, що у них такого взагалі немає. Приїхав на курси — сам шукай квартиру і вирішуй усі свої проблеми. А у нас в Херсоні наче навчання на курорті. Велике спасибі хочеться сказати ректо­рату РІПО і кожному працівнику, який створює для нас благоустрій, — гово­рить вчитель Радянської ЗОШ Біло- зерського району Лариса Рибачук.

І справді, секрет успіху та постійного стрімкого розвитку РІПО — у небайду- жості, а, навпаки, абсолютній само­віддачі його колективу. Заклад має дуже багато напрямів роботи, і чолі кожно­го стоїть справжній професіонал і на­дійний помічник ректора Анатоля Зубка. Це проректор з наукової роботи Тетяна Морева, проректор з навчапьно-мето- дичної роботи Лідія Слободенюк, про­ректор з питань зовнішнього оцінюван­ня та моніторингу якості освіти Світлана Одайник та проректор з адміністратив­но-господарчої роботи Віктор Стахевич.

Про наш заклад можна розповіда­ти чимало. Але насправді потреби в рек­ламі ми не маємо. Достатньо вчителю приїхати до нас один раз і відчути всю турботу і підтримку, як він буде з вели­ким задоволенням звертатися до нас ще і ще, — зауважує ректор Анатолій Зуб- ко. — І це для нас — головний показник і головний стимул працювати у тому ритмі, якого потребує сучасний вчитель і весь освітній процес нашої країни.