Серед 22 послуг, які надає са­мотнім пенсіонерам, інвалідам Територіальний центр соціаль­ного обслуговування (Терцентр) районної ради, послуги, з якою меншає в одинаків самотності, а то й зовсім вона зника, офіцій­но, звичайно, немає. Та вже з певного очікування соціального опікуна як турботливого і без­відмовного в допомозі для більшості користувачів послуг розпочинається найголовніша послуга — співучасть у житті. Ок­ремих найбільш соціально ураз­ливих громадян за достатніх підстав і можливостей Терцентр прилаштовує до спеціалізованих закладів для постійного прожи­вання. Про це розповіла «Вісни­ку Олешшя» директор Терцентру Валентина Чернова, увесь робо­чий день якої з колегами в тур­боті про соціальну захищеність інших. Доводиться рахуватися з характерами і навіть, буває, особливими вимогами до себе підопічних.

Побільшало клопотів у Вален­тини Гаврилівни, як і її колег в усіх регіонах України, після Постано­ви Попереднього Кабміну від 29 грудня 2009 року про помітно жорстокіші умови надання соц­іальних послуг. Якщо раніше з тих, кому призначені соціальні допомоги і за ким є кому догля­дати, де б вони не мешкали, ут­римували 5 відсотків пенсії, то згідно з новою урядовою поста­новою літні люди, у яких є пра­цездатні діти, мають все оплачу­вати. З 22 соціальних послуг, які можуть надавати 45 соціальних робітників, підопічні часто виби­рають 4-5 найнеобхідніших. За місяць їх вартість, для тих, хто на платному обслуговуванні, вили­вається у 100-120 грн. Звичай­но, при невеликій пенсії і висо­ких цінах на все доводиться на всьому економити.

Звільнити від обов'язкової оплати за соціальні послуги гро­мадян може комісія районної ради, уточнює Валентина Черно­ва. Але за достатніх підстав, у по­рядку винятку. Розраховувати на соціальне обслуговування завж­ди за бюджетні кошти можуть самотні пенсіонери, у яких немає дітей.

Та як є діти, що почуваються самотніми сиротами при живих батьках, так є і батьки, які почу­ваються непотрібними своїм дітям: близько вони чи далеко. Таке нерідко не тільки через ве­лику збайдужілість синів та до­чок, ділиться наболілим Вален­тина Чернова, а й через соціаль- но-моральну деградованість. Одні з них невідомо куди завія­лися, другі проміняли все на ал­коголь та наркотики, треті — пе­ребувають, нерідко вкотре вже, в місцях позбавлення волі за злочин.

Якщо в суді буде доведено, що літні люди не отримують від дітей допомоги, якої конче по­требують, і виправити станови­ще неможливо, фактично са­мотнім батькам може бути при­значена допомога. На допомогу намагається прийти і Терцентр, роз'яснюючи кожному соціально незахищеному права та обов'яз­ки. За можливості пропонується влаштування до стаціонарного відділення названого Центру у Новій Маячці, розрахованого на 15 місць. Вартість утримання кожного там обходиться у 1400 гривень. Сюди включено усі вит­рати на догляд, харчування, одяг, лікування пацієнтів відділення, оплату праці тамтешніх праців­ників. Передбачені витрати і на проважання небіжчиків в остан­ню путь.

На час оформлення майбутніх пацієнтів до стаціонарів, підго­товки усіх документів соціальни­ми працівниками, їх, за турбо­тливого сприяння головного лікаря райлікарні Олега Попенка, його заступника Василя Борисо­ва, з вдячністю розповідає Ва­лентина Чернова, тиждень-два утримують в одному з відділень райлікарні.

Доводиться іноді, продовжує Валентина Чернова, довго пере­конувати покинуту напризволяще дітьми літню людину, в очевид­них перевагах доживання віку у спеціалізованому закладі догля­нутим, нагодованим, поміж лю­дей, а не в занедбаному і забуто­му помешканні. Так, пригадує Ва­лентина Гаврилівна, сімдесятил­ітня бабуся все якісь надії покла­дала на сина, коли той, вкотре уже, звільниться з місць ув'язнен­ня. Та коли ця надія жодного разу раніше не справджувалася, хто порятує цю жінку від голодної і холодної старості в осиротілій домівці? Про все це йшлося у відвертій розмові зі старенькою. Зараз вона надійно прилаштова­на у стаціонарному відділенні Терцентру, що в Новій Маячці.

У будинку-інтернаті для лю­дей літнього віку та інвалідів, що по вулиці Першотравневій у Цюрупинську, пожиттєвий приту­лок знаходять люди з усіх рай­онів області. Цей заклад облас­ного підпорядкування, рішення по заявах до якого приймають­ся в управлінні праці та соціаль­ного захисту населення облдер­жадміністрації в Херсоні. Та спо­чатку вас вислухають і чим мо­жуть допоможуть у Територіаль­ному центрі соціального обслу­говування та управлінні праці і соціального захисту населення РДА, що в Цюрупинську під од­ним дахом.

Відступ самотності від са­мотніх людей під час виконання їх замовлень соціальними прац­івниками для нас, щиро визнає Валентина Гаврилівна, чи не най­більша нагорода і радість, відчут­тя своєї затребуваності. Буває, дається це дуже важко. Скажімо, в переддень Новорічних та Різдвяних свят майже у всіх 503 пацієнтів Терцентру слід було на прохання прибрати в помешканні за лічені дні, ледь не одночасно. Зате з допомогою соціальних опікунів у всенародні свята такі літні люди відчували себе догля­нутими, зучастюуїх житті добре знаних людей, які поспішають до них і зараз. Як ось жаданою лю­диною стала в квартирі Віктора Федоровича Стрюка, що в Цю­рупинську, соціальна робітниця Ірина Костянтинівна Коробойа. На її обслуговуванні 11 нужден­них пацієнтів. Трьох торік, серед яких були і прикуті до ліжка, дог­лядала до останнього дня їх жит­тя . А ось цей добре знаний вете­ран з її допомогою готується до лікування суглобів у райлікарні. У нагоді і закуплені соціальною ро­бітницею на замовлення ліки (на фото). За визнанням підопічно­го, він ще раз відчув, що в цьому житті не самотній.