Херсонські «Славутичі» і «Скіфи» доводять Україна має всі передумови для того, аби жнивувати в рідному полі лише власною технікою

Крига скресла, панове! І поки скептики ще сперечаються, а ком­байн, ось він, наш, рідний, іде. Не спи­нили цю ходу невдержиму ні неспо­дівано люті морози, ні аномальні кризові явища, ні похмурі прогнози деяких скептиків.

Власне, переламним у сьогочасній біографії науково-виробничого під­приємства ТОВ «Херсонський ма­шинобудівний завод» став рік мину­лий, що дало законну підставу голові правління підприємства Олександ­рові Олійнику сказати: «Упевнений, що завод уже пережив найважчі часи і давно омріяна ера відродження на­стала! Зі свого боку, ми зробимо все, щоб творці сучасної сільськогоспо-дарської техніки пишалися підприєм­ством, а країна — комбайнами. І ма­тимуть ці комбайни попит не лише в Україні, а й на світовому ринку».

Промовистий факт. Ще жодна країна світу — ні СІ1ІА, ні Німеччина, ні Франція — усього за рік (мить в історії!) не зробила того, що зробили комбайнобудівники з берегів Дніпра: виготовили одразу два дослідних зразки зернозбиральних комбайнів, наречених «Скіфами».

Були скіфи-орачі, з'явилися і скіфи-женці!

Начальник експериментального цеху Сергій Халімулін наголошує:

Ось цими самохідками у Києві на виставці всі захоплювалися! Це машини абсолютно нового покоління. І вони на 90 відсотків—наші «брати-слов'яни», бо комплектуючі — не чужі і складені рука­ми наших професіоналів. Правда, кра- сені? Один комбайн намолочує 12 кіло­грамів зерна в секунду, другий — всі 14. Та й бункер проти звичного місткіший у півтора раза, значно збільшена швидкість вивантаження намолоченого.

Що це дає?

На півтори години у зміну ско­рочує невиробничі простої у полі. А це у жнива — золотий час...

На головному конвеєрі, який порядком настраждався від виму­шених «стопів», великодні пере­дзвони металу, спалахи електро-зварок, безперервне снування кран-балки.

Ветерани підприємства, слюсарі-складальники Олексій Коваленко, Сергій Поплавський, Володимир Михальченко і їхні молодші колеги задо­волені:

— До нас повернулася втрачена віра. Думали, що ось-ось і завод за­криють...

Закрити завод — це трагедія. Навіть не матеріальна — моральна: на хліб, хай і соціальних сортів, ці одержимі люди заробили...

— Ми в ці комбайни душу вкладає­мо, — говорить за всіх Сергій По­плавський. — А якби ще держава до­помагала? Не нам, а покупцям цієї техніки — селянам, га?..

—Знаєте, що для нас незрозумі­ло? — запитує напарник Володимир Михальченко. — Чому на той рос­товський комбайн 30-відсоткова компенсація від держави є, а на херсонський, вважай, нема?

І майже кожен творець зернозби­ральної техніки сподівається на те, що нинішній уряд виділятиме гроші не на «фанфари», а на те, щоб український хліб збирали українські комбайни, найбільш пристосовані до наших умов.

Представник однієї із торговель­них фірм, що приїздив на «Херсонмаш», пояснив, чому вирішив пере­орієнтуватися на продаж вітчизняної техніки: «Покупці зрозуміли, що імпортні комбайни не тільки успішно збирають, а й ще успішніше «роздя­гають»: надто дорогі запчастини...».

На заводі не приховують, що деякі вузли тих же «Славутичів» не витри­мували (часто надмірних) наванта­жень і виходили з ладу. Врахувавши абсолютно всі зауваження і пропо­зиції механізаторів, херсонські ком­байнобудівники в стислий строк підняли планку надійності своїх ма­шин на рівень кращих світових зразків. Чи бувають винятки? А що, у «Джон Дірів» їх нема, чи у «Нью- Холландів»?

— Найбільша проблема? — пере­питує директор НВП ТОВ «Херсон­ський машинобудівний завод» Таміла Пугачова. — Не вистачає кадрів: вер­статників, електрозварників... Ми готові вже зараз щомісяця дати робо­ту для ЗО—50 чоловік і платити гарантовану зарплату. А роботи — море: плануємо в цьому році зробити як мінімум тільки зернозбиральних ком­байнів дві сотні...

Це, безумовно, не ті обсяги, на які здатне і розраховане одне із найста­ріших в Україні стратегічних для дер­жави підприємств сільськогосподар­ського машинобудування. Та й і потре­би у комбайнах уже більш ніж гострі!

— Практично кожній області Украї­ни потрібно щонайменше тисячу но­вих зернозбиральних комбайнів, — зауважує голова правління ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» Олександр Олійник. Через нестачу техніки держава щороку втрачає що­найменше 7—10 мільйонів тонн хліба. Це ужинок трьох таких областей, як Херсонська!

Ці втрати можна скоротити вже у два найближчих роки, якби... Якби довести річний випуск комбайнів хоча б до півтори тисячі штук. А це, крім усього, ще й 15 тисяч робочих місць. Не у СІІІА чи Німеччині — в Україні!

Названий обсяг — один із пунктів виробничої програми підприємства, яке, подолавши кризові рифи, наро­щує темпи. І спасибі кажуть машино­будівники Президентові України Віктору Януковичу, який своїм вольо­вим рішенням не дав втягти завод у чорторий реприватизації. Кому та реприватизація на руку? Слюсарям- складальникам Сергію Поплавському, Олексію Коваленку, Володимиру Михальченку, котрі мають роботу, мають зарплату і, зрештою, мають надію, яка мало не пішла на той світ?..

На машинобудівному заводі нині модернізуються не тільки зернозби­ральні комбайни та інша техніка, а й саме виробництво. Директор під­приємства Таміла Пугачова зауважує:

— У період кризи ми придбали ла­зерну установку для різання металу «Бістронік», яку запустимо вже у бе- резні-квітні. Цей апарат, настроєний швейцарськими спеціалістами, дасть можливість випускати щомісяця як мінімум 25 зернозбиральних ком­байнів. У процесі відпрацювання — листозгинальна установка з числовим програмним управлінням. Щ бачите, на місці не стоїмо!

Підтримують машинобудівників у їх прагненні позбавити Україну залеж­ності від імпорту зернозбиральної техніки голова облдержадміністрації Микола Костяк, голова обласної ради Віктор Пелих, народний депутат Ук­раїни Катерина Самойлик. До речі, Катерина Семенівна звернулася у Ка­бінет Міністрів України із проханням розробити комплексну державну програму підтримки вітчизняного Вітчизняні зернозбиральні комбайни більш при­стосовані для збирання хлібів за основними тради­ційними технологіями, мають як поздовжнє, так і поперечне копіювання поверхні поля різальними апа­ратами. Питомі витрати коштів на обмолоті зерна цими комбайнами в 1,5—2 рази менші, ніж у західно­європейських та американських комбайнів.

сільгоспмашинобудування: «В цій програмі має бути окремий розділ, пов'язаний із комбайнобудуванням і Херсонським машинобудівним заво­дом зокрема».

… На виході — чергова партія степо­вих кораблів. Вони ще пахнуть фарбою, але вже не припадають пилом, як кілька років тому. За ними знову черга. Лише Херсонська область має намір закупи­ти понад 70 самохідок, півсотні — сусідній Крим. Мало не щодня надхо­дять нові заявки від покупців.

— Увесь майбутній прибуток піде на розвиток виробництва, — наголо­шує директор машзаводу Таміла Пу­гачова. —Державі потрібні комбайни, і ми готові ці комбайни давати.