Жив собі клуб тихо, мирно, як і самі ігри, що не передбачають шуму та гаму... Час плинув, в державі змінився лад, а разом з ним і загальні порядки. Вже на перших роках Незалежності України стало зрозуміло, що занепадають цілі галузі, що ко­лись процвітали... Все менше й менше уваги звертали на спорт, ним цікавилися чим далі тим менше. З часом, стало зрозуміло, що повернути галузь до життя у тому вигляді, у якому вона колись була неможливо, але об'єкти і споруди виклика­ли зацікавленість, і не стільки самі об'єкти, як земля, що знаходиться під ними.

Кілька років тому «спритні хлопці» поклали око на землю, відведену під міський шахово-шашковий клуб (ШШК) — зручне місце, центр міста, можна побудувати щось «необхідне» у приватному бізнесі.

Скоріш за все саме для того, аби втілити задумане у життя, одна із приватних фірм (як стверджують до її «жиш» має пряме відношення один із чинних депутатів Херсонської міської ради трьох останніх скликань, який володіє вже не одним десятком гектарів у місті) взяла у оренду у ШШК кілька стареньких споруд на її території.

А територія ШШК, треба за­значити, — доволі простора, і там за бажанням можна запросто розмістити кілька будівель.

До речі, раніше, коли ШШК прийшов у занепад, і на спорт ніхто уваги не звертав, на його території (як у самій будівлі, так і у зручно­му дворику) досить тривалий час успішно працював зовсім не дитя­чий заклад — ресторан із виносною торгівлею — столики було розміщено по всій території. Злі язики казали, що до цього бізнесу мала відношення дружина одного із високопосадовців з керівництва міста.

Сьогодні чинне законодавство розміщення «ресторанного бізнесу» у шкільних, лікарняних та спортивних спорудах забороняє, а тому, мабуть, вирішили взятися за землю.

Оренда землі (сама по собі) не дає права для» того, аби вести на ній якусь будівничу діяльність (щось капітально забудовувати, або пере­будовувати), а для того, аби мати таку можливість, потрібне рішення депутатів Херсонської міської ради.

Вони б і раді дати такий дозвіл (сьогодні для «нормальних пацанів» прийняти будь-яке потрібне рішення у ХМР не проблема), але є одна «за­ковика»: для цього треба мати лист, підписаний керівником ШШК, що самому клубові ці землі не потрібні, і що керівник не проти, аби ці землі у нього були відчужені.

От тут і виникла проблема: колишній керівники ШШК, яка була зовсім недавно звільнена з займаної посади на підставі того, що у неї закінчився терміновий контракт з міською радою, до свого звільнення лист на згоду на відчуження не підписала.

Чому саме вона цього не зробила сказати важко, чи то насправді вона так активно переймалася питаннями дітей та уболівала за те, аби міські землі не пішли «наліво», чи то у неї самої були якісь плани на цю землю достойменно невідомо.

Вже після того, як пані екс- директор була звільнена з посади, стала з'являтися інформація, що начебто саме вона має якесь ви­падкове відношення до фірми, що майже на 100% схожа (за назвою) з тією, що просить передати їй землю?!

Минулого тижня, у понеділок, заступник міського голови, пред­ставив трудовому колективу нового директора ШШК, яку призначено на посаду за терміновим контрактом на 3 місяці (якщо бути точним, то відповідно до КЗпП це «випробуваль­ний термін»).

Призначення не пройшло легко. Певна кількість борців за те, аби землі ШШК не були передані у приватні руки (в усякому разі так вони зовнішньо це декларують) вирішили, що новии директор при­йшла на посаду тільки заради того, аби виконати «розпорядження з гори» і, має виключно одне завдан­ня — підписати лист про згоду на відчуження землі.

На скільки це відповідає дійсності, ніхто не знає. Жодного підтвердження своїм думкам «за­хисники» не мали й не мають, але вирішили про всяк випадок підняти ґвалт.

Причому вже на перших секундах боротьби за «народне майно», вони про нього зовсім забули, а почали макати у багнюку дівчинку (новопри- значеному директорові, кандидату у майстри спорту, всього тільки 23 роки).

Для того аби розпочати гоніння вистачило тільки чуток, пліток і осо­бистих припущень (а ще особистої неприязні до нового директора з боку окремої підстаркуватої, неза- доволеною життям пані)... а можливо і чогось ще.

Як би там не було, а кілька ділків від політики та від «громадської діяльності» (які вміло поїдають грантові кошти і регулярно роблять вигляд, що вони працюють, а точніше «відпрацьовують» європейські або американські гроші) влаштували «нравстенньїй беспредел».

Ухід пішло все: образи, копир­сання у особистому житті, інтриги, вигадки, припущення.

«Діячі» вже через кілька хвилин забули про те, що вони борються за «народ», їх захопила гра — «втопи у багнюці ближнього», а тим більше того, хто не може відповісти, і не має можливості не те що виправдовуватися, а навіть висловити власну думку та позицію. «Боротьбу» про «землю» забули, і перевели іі у площину — «особистість» новопризначеного директора.

Один «політичний» діяч від партії, що позиціонує себе як партія високої моральності, дійшов до того, що організував «бойкотування» нової керівниці ШШК і публічно обізвав іі усіма неможливими лайливими словами (з яких дівчина легкої поведінки — найлагідніше), і за­лучив до цього політичного дійства дітей (а як же, на фоні дітей бо­ротьба виглядає ще запеклішою та ельєфнішою), відповідні фотографії розмістили кілька Інтернет-сайтів.

А до чого тут особи­сте життя юної дирек­торки ШШК? Хто давав право втручатися у нього? (Іто дав право ображати дівчину не маючи для зго будь-яких підстав?! А на одній із «за­критих» сторінок, одного з Інтернет ресурсів|учасниками якого були кілька осіб від політики, громадськості та курналістів) «дискусія» війшла до того, що на «директорку повісили всі смертні гріхи від часів Єви.

Став учасником «дискусії» і ав­тор цього матеріалу, який нама­гався переконати більшу частину «дискусантів», що не можна так себе поводити по відношенню до людини! Не можна звинувачувати молоду дівчину у тому, з приводу чого немає ніяких доказів!

Розуміючи, що певна кількість із тих, хто вів «бесіду» є сами тими, хто завтра під час прес-конференцій, або якихось інших публічних заходів візьмуть на себе сміливість говорити бід «імені» народу, я розмістив частину «дискусії» на іншому (відкритому) Інтернет-ресурсі.

«Повисів» він там недовго — його було знято модератором.

Чи багато людей встигли про­читати, чи побачити справжні обличчя деяких «Борців за ідею» не знаю, але знаю інше, що наступної ночі на мою поштову скриньку було здійснено хакерський напад — зламано паролі дхтупу та знищено копію всієї перепи­ски, що велася упродовж кількох днів. Для того, аби унеможливити мій доступ до скриньки — було змінено паролі.

Людина, яка це зробила, не врахувала того, що копія збережена у іншому місці — на неінтегрованій у мережу машині, не врахувала вона й того, що була єдиною, хто знав про те, що копія існувала на моєму комп'ютері... Так що, як розумієте, прізвище свого «гостя» знаю до- стойменно...

Звичайно ж, що я не буду займа­тися з'ясуванням стосунків із тими, кбго колись називав — колегами.

Прикро, що колись із кимось з них вітався...

Прикро, що деякі особи, які нази­вають себе гордим ім'ям «журналіст» — використовують його для задово­лення власних амбіцій..,

Прикро, що дехто використовує ситуацію, і журналістику як таку, заради задоволення власних амбіцій, а не за ради того, аби зберегти у власності городян ще один шматок землі...

Прикро, що мізерні амбіції кількох мізерненьких політиканчиків зіпсували нерви кільком десяткам людей, які добре знають нового директора ШШК (як порядну, чесну, свідому людину, яка не зробила у своєму житті нічого поганого)...

Прикро, що мізерні «людишонки» зіпсували здоров'я рідних нового директора, що її мама провела без сну і спокою кілька днів та ночей...

Прикро, що одна із «моралісток», вивела новий Закон «ПРЕЗУМПЦІЯ ВИНУВАТОСТІ».

Прикро, що ця пані, а поруч з нею ще із десяток осіб, які не мають права називатися навіть «чоловіком», «жінкою» й надалі продовжать гово­рити від імені народу...

Що ж стосується самого ШШК та землі, що належить йому, то під час зустрічі з батьками вихованців клубу, ще минулої п'ятниці, мер Херсона В.В. Сальдо запевнив і навіть на­писав розписку, що земля під ШШК залишиться власністю клубу.

P.S. Так, земля під ШШК за­лишиться. А чи буде поруч побу­довано щось інше? Відповіді на це питання так і не знайдено.